7 жовтня Церква відзначає пам’ять Галактіона Вологодського

Святий Галактіон, в Святому Хрещенні Гавриїл, походив з Москви і був сином князя Іоанна Іоанновича Бєльського, потомка литовських князів. Він народився за царювання Іоанна IV Васильовича Грозного (1533 – 1584 рр.).

Князь Іоанн Бєльський потрапив в опалу і був страчений за повелінням царя, коли Гавриїлу було 7 років. Тоді родичі потай вивезли отрока в місто Старицю, де він приховував своє походження.

Гавриїл старанно відвідував храм Божий та вивчав Святе Письмо. В дорослому віці він поселився в домі чоботаря у Вологді і навчився його ремеслу. Згодом святий одружився, проте невдовзі після народження першої дитини його дружина скінчалася. В цьому Гавриїл побачив вказівку з Небес. Він віддав дочку на виховання родичам, поклав на себе тяжкі вериги і віддався посту та молитві. Святий поселився у невеликій келії, збудованій власноруч на ріці Содімі поблизу посаду міста на ділянці землі, виділеній йому за його проханням місцевими жителями. Невдовзі Гавриїл прийняв чернецтво з іменем Галактіон. Він продовжував займатися пошиттям чобіт і свій заробіток розділяв на три частини: церкві, бідним і собі на прожиття. Вдень святий трудився, а вночі молився та співав духовні пісні. Розум преподобного був просвітлений благодаттю Божою, плоть – поневолена духу стриманням та постом, від самоти та безмовності розвинулося смирення, і серце угодника Божого наповнилося радістю та веселощами. Місцеві жителі стали приходити до Галактіона за благословінням та повчанням.

Святий вирішив посилити свої подвиги і прикував себе ланцюгом до стелі своєї келії. Через це він не міг ні вийти з затвору, ні лягти відпочити. Щоб заснути, Галактіон ставав на коліна і тримався за ланцюг. Спав він зовсім мало. Їжею угодника Божого були сухий хліб та вода.

Бували окремі випадки, коли преподобний залишав келію. Так, одного разу під час сильної посухи Вологодський архієрей попросив святого помолитися разом з народом в церкві, щоб Господь послав дощ. Галактіон послухався прохання владики, і дощ напоїв висушену спекою землю.

В часи смути поляки та литовці грабували і кривдили руський народ. Прозорливий святий розкував ланцюг і у веригах прийшов у земську хату, де збиралися місцеві жителі. Він сказав людям, що біда спостигла руську землю через гріхи, і порадив усім перебувати в пості та молитві, а на місці його подвигів поспішно спорудити храм в честь Знамення Богородиці, щоб Матір Божа врятувала Вологду, як колись Новгород, від гніву Божого. Проте поради преподобного не послухалися, а присутній на зібранні Нечай Проскуров зауважив, що Галактіон дбає про себе, бо хоче поряд зі своїм житлом храм мати. Тоді угодник Божий передрік народу нещастя, яке його чекає. Він сповістив, що на місці його подвижництва згодом виникне обитель, Троїцький же храм, збудований Нечаєм, буде спалений, і будинок Нечая запустіє. Коли святий проходив повз церкву, зведену в ім’я Димитрія Прилуцького, то сказав, що святий Димитрій молився за місто, однак його образили, бо довкола його церкви набудували крамниць і завели шумну торгівлю, тому і цей храм буде розорений.

У вересні 1612 року пророцтва Галактіона справдилися – поляки і литовці вторгнулися у Вологду, розграбували та спалили храми, місто і посади, багато народу вбили і захопили багато полонених. Самого ж угодника Божого витягнули з келії, нещадно побили, скололи мечами і кинули йому на голову колоду з даху будинку. Святий помолився про прощення своїх гріхів і віддав Богу душу. Кончина Галактіона наступила 24 вересня 1612 року. Його тіло поховали у келії, де він подвизався. Господь прославив святого чудесами.

Через деякий час на місці келії преподобномученика була зведена церква в честь ікони Знамення Богородиці і виник монастир. Згодом в монастирі збудували соборний храм в Ім’я Святого Духа, тому і обитель стали називати Свято-Духовою.

В 1717 році угоднику Божому склали службу.

Добавить комментарий