8 жовтня Церква відзначає день пам’яті святого Сергія Радонезького

Святий Сергій походив з Ростовської області і народився в сім’ї благочестивих бояр Кирила та Марії. Ще коли преподобний перебував у материнській утробі, було чудесно явлене його майбутнє служіння Богу. Якось Марія незадовго до народження дитини перебувала в храмі на Літургії. Несподівано перед читанням святого Євангелія дитина в її утробі голосно скрикнула, до кінця Богослужіння дитя закричало ще двічі.

У Святому Хрещенні немовля назвали Варфоломеєм. Воно не приймало материнського молока у середи та п’ятниці і тоді, коли його матір вживала м’ясну їжу.

У 7-річному віці разом з братами отрока віддали навчатися грамоти. Навчання Варфоломею давалося важко, і він просив Господа дарувати йому зрозуміти грамоту.

Одного разу за повелінням батька Варфоломей відправився за кіньми в поле. На полі він побачив старця в чернечому вбранні, що стояв і молився. Отрок зачекав, допоки старець закінчить молитву, а потім попросив його помолитися, щоб Господь допоміг йому у навчанні. Монах помолився, благословив святого і дав йому з’їсти щось схоже на частинку від проскури. Старець сказав отроку, що ця частинка дається йому в знамення благодаті Божої та для розуміння Святого Письма. Після цього Варфоломей зміг чітко і виразно читати. Монах же сповістив його батькам, що їхній син буде великим перед Богом.

У 15-річному віці юнак разом з батьками переселився у Радонеж. Згодом він став просити їх відпустити його в монастир. Вони ж сказали йому дочекатися їхньої кончини, після чого невдовзі прийняли чернечий постриг і один за одним спочили.

Тоді Варфоломей впросив свого старшого брата Стефана, що вже був монахом, подвизатися разом з ним у пустинному місці. Серед дрімучих лісів брати спорудили собі хатину, біля якої збудували невеликий храм, що за їхнім проханням був освячений в Ім’я Пресвятої Трійці.

Для Стефана важким було пустинницьке життя, і він переселився у монастир. Варфоломей же ревно подвизався і через деякий час прийняв чернечий постриг з іменем Сергій в день пам’яті мучеників Сергія і Вакха.

Преподобний умертвляв свою плоть постом, постійно молився, читав Слово Боже. З великою злобою на подвижника стали нападати нечисті духи, що старалися устрашити його і прогнати з місця подвигів. Святий перемагав їх молитвою і хресним знаменням.

Повз келію пустинника пробігали голодні вовки, проходили ведмеді. Сергій молився Богу, і Господь беріг його. Одного ведмедя угодник Божий підгодовував хлібом.

Згодом довкола преподобного зібралися учні. Вони жили в окремих келіях і здобували на прожиття трудами своїх рук. Разом подвижники збиралися в храм на молитву.

Проти своєї волі преподобний Сергій був рукопокладений в ієромонаха та призначений ігуменом монастиря. Раніше нього близько року обителлю управляв ієромонах Митрофан.

Насельником обителі став архімандрит Симон зі Смоленська. На його пожертви була збудована більш простора дерев’яна церква в Ім’я Живоначальної Трійці.

Згодом повернувся брат святого Стефан разом з 12-річним сином Іоанном. За проханням Стефана Сергій постриг Іоанна у чернецтво з іменем Феодор.

Кількість братії зростала. При цьому виникла нестача води. Декотрі монахи стали нарікати на ігумена. Тоді святий з одним монахом пішов у лісову гущавину і звернувся з молитвою до Бога. По його молитві забило нове джерело. Люди, які пили з цього джерела з вірою, зцілювалися від своїх недугів.

Якось один селянин приніс до преподобного свого невиліковно хворого сина. Допоки він просив святого Сергія про допомогу, отрок скінчався. Опечалений батько пішов приготувати необхідне для погребіння. Тим часом угодник Божий помолився Господу і воскресив померлого.

Чутки про чудеса святого поширювалися повсюди, і звідусіль до нього стікалися люди.

Одного разу преподобний Сергій удостоївся чудесного видіння, за яким дізнався, що число його учнів сильно умножиться і не зменшиться, якщо вони йтимуть його стопами.

За порадою Константинопольського Патріарха Філофея преподобний ввів у своїй обителі співжиття. З цього часу у братії стали спільними їжа, одяг і житло. Кожний виконував послух на благо обителі. Всі надлишки, які були у монастирі, використовувалися на допомогу бідним.

Невдоволена, очевидно, строгістю співжиття братія повстала проти свого ігумена. Тоді він покинув монастир і поселився на ріці Киржач, де заснував нову обитель. Тим часом в обителі Пресвятої Трійці кількість братії стала зменшуватися, монастирський порядок розладнався. Тоді її насельники попросили митрополита Олексія повеліти преподобному Сергію повернутися. За проханням святителя святий знову став управляти монастирем.

Під час звершення Літургії разом з преподобним служив Ангел. Одного разу святому явилася у видінні Сама Богородиця.

Перед смертю митрополит Олексій хотів передати престол ігумену Сергію, але той категорично відмовився.

Коли татарський хан Мамай рушив на Русь з незліченними полчищами, Великий князь Димитрій Іоаннович прийшов до святого просити благословіння виступити проти ворогів. Угодник Божий благословив князя і передрік йому славну перемогу. У вересні 1380 року за Доном на Куликовому полі руське воїнство розбило грізного супротивника. Прозорливий Сергій у своїй обителі поминав поіменно русичів, загиблих на полі бою.

У 78-річному віці преподобний прозрів свій відхід до Бога. Він доручив обитель своєму учню Никону і через деякий час тяжко занедужав. Святий востаннє звернувся зі словом повчання до братії, перед кончиною причастився Святих Христових Тайн і з миром спочив. Обличчя преподобного Сергія сяяло небесним блаженством, а келія наповнилася пахощами. Братія поховала тіло ігумена в церкві Живоначальної Трійці. І після кончини Господь прославив Свого угодника чудесами.

Добавить комментарий