10 жовтня Церква відзначає день пам’яті святого В’ячеслава Чеського

Святий В’ячеслав народився в сім’ї Чеського князя Вратислава та дружини його Драгоміри. Княгиня-мучениця Людмила, покровителька Чехії, була бабкою святого. Крім В’ячеслава, Вратислав та Драгоміра мали ще двох синів – Болеслава і Спитігнєва – та декілька дочок.

За тогочасним звичаєм князь попросив єпископа та духовенство призвати на В’ячеслава благословіння Боже. Після звершення Літургії в храмі Пресвятої Богородиці святитель поставив отрока на сходини храму. Єпископ попросив Господа благословити В’ячеслава, як Він благословив Авраама, Ісаака та Іакова, і вінчати, як вінчав рівноапостольних царів Костянтина і Єлену.

З цього часу отрок, що вирізнявся своїми даруваннями та добротою, з благодаті Божої особливо став рости і досягати успіхів. Духівник бабки Людмили навчив його слов’янської грамоти. Пізніше В’ячеслав вивчав у місті Будечі латинську мову та різні науки. Його успіхи дивували вчителів.

Коли угоднику Божому було 18 років, його батько Вратислав скінчався. Князівський престол перейшов до В’ячеслава, і він разом з матір’ю старався покращити управління державою. Своїх сестер святий видав заміж, стежив за вихованням братів. За кожної нагоди він здобував нові знання і таким чином вивчив грецьку грамоту. Господь наділяв князя премудрістю, і В’ячеслав ревно намагався угодити Богу. Святий піклувався про убогих та нужденних людей, будував та прикрашав храми, поважав духовенство, ставився до усіх з любов’ю.

Однак ворог роду людського намагався порушити мирне правління молодого князя. Декотрі вельможі сповістили В’ячеславу, що покійну бабку Людмилу вбила його матір Драгоміра, яка тепер замишляє зле і проти нього. Тоді угодник Божий послав свою матір в Будеч, але невдовзі опам’ятався і згадав Заповідь Божу шанувати батька та матір. Він став просити Господа простити йому цей гріх, повернув матір назад у свій дім і ставився надалі до неї з пошаною.

Князь В’ячеслав був добрим і праведним правителем, і повсюди славилося його ім’я. Вельможі ж продовжували сіяти смути. Вони сказали Болеславу, що В’ячеслав разом з матір’ю бажають його смерті, і радили йому самому вбити В’ячеслава та зайняти престол. Болеслав послухався поради вельмож і став шукати зручної нагоди, щоб умертвити брата. Він запросив святого до себе на освячення церкви, а після закінчення святкової Літургії, коли В’ячеслав хотів повернутися в Прагу, вмовив його залишитися на частування. При цьому слуги попереджали князя про злий намір його брата, однак угодник Божий не повірив їм і залишився святкувати з Болеславом.

Наступного ранку В’ячеслав почув благовіст до утрені, прославив Бога і відправився на Богослужіння. Змовники вже чекали його. У воротах будинку святого наздогнав Болеслав і вдарив мечем по голові. В’ячеслав запитав у брата, що він задумав, і повалив його на землю. Тоді інший злочинець ранив святому руку. Князь підхопився і побіг до церкви. В церковних дверях В’ячеслава наздогнали Честа і Тіра та зарубали його. Гнєвиса проколов угодника Божого в ребра. Так князь В’ячеслав віддав Богу душу.

На цьому злочинці не зупинилися. Вони стали знищувати дружину князя, бити та проганяти усіх, кого святий прихистив у своєму домі. Змовник Тіра радив Болеславу розправитися і з матір’ю, але Болеслав відклав це на інший час.

Порубане тіло В’ячеслава беззаконники кинули без погребіння. Лише один священник насмілився прикрити його покривалом.

Драгоміра дізналася про смерть сина і поспішила на місце події. Вона зібрала останки святого, омила та одягнула їх. Після цього тіло князя внесли у церкву. Сама ж княгиня, щоб не загинути від рук свого сина, втекла до хорватів. Послані Болеславом вбивці вже не змогли знайти її.

Пролиту в дверях церкви кров святого ніяк не могли змити. Через три дні вона чудесно зникла сама по собі.

Згодом Болеслав став гірко каятися в своєму гріху. Він повелів перенести мощі брата в Прагу, де їх з честю поклали в храмі святого Віта, збудованому В’ячеславом.

Кончина угодника Божого наступила 28 вересня 935 року.

Добавить комментарий