20 жовтня Церква відзначає день пам’яті святителя Іони Ханькоуського

Святитель Іона (в миру Володимир Покровський) народився в 1888 році в Калузі. В дитинстві він залишився сиротою і зазнав багато горя. Після навчання в Калузькій семінарії святий поступив до Казанської Духовної академії. Духівником Володимира в цей час був великий старець Гавриїл Оптинський.

Коли угодник Божий закінчив академію, йому запропонували викладати в ній Новий Завіт. Святий відмовився, бо вважав такий труд для себе непосильним. Про це він сповістив старцю Гавриїлу. Той повелів майбутньому святителю прийняти запропоновану посаду і за поспішну відмову наклав на нього єпитимію – 300 земних поклонів з Іісусовою молитвою.

В 1918 році через переслідування з боку революційної влади святий покинув Казань. В Пермі його арештували, побили до втрати свідомості і послали на суд в Тюмень. Біля Тобольська угодника Божого та інших в’язнів звільнили білі війська. В Омську Іона став головним священником Південної армії. Коли ж Сибір захопили червоногвардійці, святий разом з армією отамана Дутова відступив у Китай.

В Китаї Іона став служити в Пекінській Духовній Місії. З 1922 року почалося його святительське служіння у Маньчжурії. Молодий єпископ неустанно проповідував Слово Боже, піклувався про свою паству, вчив дітей. Святитель заснував училище, читав лекції, встановив Богослужіння згідно з уставом, відкрив притулок, заснував богословсько-філософські курси. В турботі про інших святий повністю забував про себе. Він був веселим, простим, товариським і водночас дуже скромним.

В 1925 році єпископ Іона захворів на ангіну. При цьому він продовжував звершувати Богослужіння і, хоча йому важко було говорити, повчав народ майже шепотом. Горло святитель полоскав керосином, від чого в нього почалося зараження крові. О 10 год. вечора 19 жовтня владику оглянув лікар і порадив йому якомога швидше посповідатися та причаститись. У святого зібралися його духовні чада та діти. Святитель посповідався, облачився в новий підрясник та єпитрахиль і причастився Святих і Животворящих Тайн Христових. Потім він сів за стіл і склав заповіт, в якому заповідав духовним чадам любити один одного і піклуватися про дітей. Після цього єпископ Іона порозмовляв з кожним присутнім, для всіх знайшов привітне слово, у всіх попросив прощення. О 12.30 ночі святитель піднявся, став читати собі молитви на відхід душі і класти земні поклони. Оточуючих угодник Божий попросив відспівати його за чернечим чином і замість пам’ятника на могилі поставити простий дубовий хрест. В цей час всі плакали, а діти молилися, щоб Боженька залишив їм владику. О 1.30 ночі святий зіскочив з постелі і хотів іти помирати в церкву. Його стали відмовляти від цього. Тоді він ліг і з хрестом та іконою в правій руці та запаленою свічею в лівій через три хвилини віддав Богу душу. Скінчався угодник Божий на 37-му році життя після 3-річного архіпастирського служіння.

На погребіння владики зібралося все населення Маньчжурії. В цей день святитель явився хворому 10-річному хлопчику, що не міг ходити. Святий сказав болящому взяти його ноги, бо вони йому більше не потрібні, і віддати свої. Після цього хлопчик прокинувся і став ходити.

В 1994 – 1996 рр. емігранти з Маньчжурії, що проживали у Сан-Франциско, намагалися знайти у Китаї мощі святителя, однак це їм не вдалося.

В 1996 році єпископ Іона був приєднаний до лику святих.

Добавить комментарий