23 жовтня Церква відзначає день пам’яті святого Амвросія Оптинського

Святий Амвросій (Олександр Грєнков) народився в 1812 році в селі Великих
Ліповіцах Тамбовської єпархії. Освіту преподобний здобував спочатку в духовному
училищі, а потім в духовній семінарії. Після закінчення навчання Олександр певний час
працював учителем в поміщицькій сім’ї, а потім викладачем Ліпецького духовного
училища. Святий відрізнявся веселою та доброю вдачею і користувався любов’ю
оточуючих. Коли Олександр навчався в семінарії, то переніс небезпечну хворобу. В цей
час він дав обітницю у разі одужання стати монахом.

З виконанням своєї обітниці святий декілька років зволікав, однак докори сумління
мучили його. Він ревно молив Богородицю просвітити його ум і направити його волю.
Наполегливої ж волі преподобний не мав і навіть в старості говорив своїм духовним
чадам, щоб слухалися його з першого слова, бо він може поступитися у спорі, однак це не
буде їм на користь.

З ваганнями щодо прийняття чернецтва угодник Божий відправився до відомого
подвижника Іларіона, що проживав у тій місцевості. Іларіон сказав Олександру йти в
Оптину Пустинь. Олександр послухався і невдовзі був пострижений у чернецтво з іменем
Амвросій, в честь святителя Амвросія Медіоланського. Через деякий час святий
удостоївся сану ієродиякона, а потім ієромонаха.
Коли преподобний Макарій зайнявся видавничою справою, Амвросій, що знав 5 мов,
став його помічником.

Невдовзі після хіротонії святий тяжко занедужав. Тривала хвороба порушила здоров’я
преподобного, через що він до кінця життя був майже прикутим до ліжка. У зв’язку з цим
Амвросій не міг більше служити Літургію і перебувати на довгих Богослужіннях. Після
смерті старця Макарія угодник Божий не залишив видавничої діяльності.

Згодом святий Амвросій став відомим як досвідчений наставник і керівник у справах
духовного і практичного життя. Преподобний мав гострий і спостережливий ум, знав
подвижницьку літературу, постійно і зосереджено молився. З благодаті Божої
проникливість преподобного переходила в прозорливість, і він бачив душу
співрозмовника та не потребував його зізнань. Хоча угодник Божий постійно хворів,
однак був дуже життєрадісним і повчав відвідувачів просто і жартівливо. Разом з тим він
міг у разі потреби бути строгим та вимогливим. До усіх людей Амвросій ставився
однаково приязно.

Старець любив що-небудь влаштувати, створити. Коли до нього приходили за
благословінням на яку-небудь справу, він крім благословіння давав практичні корисні
поради, і невідомо, звідки він мав глибокі знання з різних галузей людської праці.
День святого починався з 4-5 год. ранку. Тоді він кликав келійників, які понад дві
години читали ранкове правило. Потім преподобний залишався на самоті і продовжував
молитися. О 9-й год. до нього починали приходити відвідувачі – спочатку монахи, а потім
миряни. Приблизно о 2-й год. дня святий мав скудну трапезу і годину-півтори проводив
один. Після цього були вечірня і знову приймання людей, що тривало до ночі. Близько 11-
ї год. вечора читалося вечірнє правило, і не раніше як опівночі святий залишався на
самоті. Преподобний не любив молитися в будь-чиїй присутності, тому келійники читали
правило в іншій кімнаті.

Останнє десятиріччя свого життя преподобний Амвросій займався влаштуванням
жіночого монастиря в Шамордіні, за 12 верст від Оптиної Пустині. Тут подвизалися
1000 монахинь, були школа та притулок для дівчаток, богадільня для жінок похилого віку
і лікарня.

Літо 1891 року старець провів в Шамордінському монастирі і нібито поспішав
закінчити тут незавершене. Не один раз святий призначав дні свого від’їзду, але через
погіршення стану здоров’я від’їзд відкладав. Так настала осінь. Місцевий владика був
невдоволений тим, що старець затримується у обителі, і вирішив сам приїхати і забрати
його. Тим часом сили покидали святого. Коли Преосвященний був уже в дорозі, йому
сповістили про кончину Амвросія. Він вирішив сам відспівати старця і продовжив путь.
Тіло преподобного поховали в Оптиній Пустині, де він провів своє подвижницьке життя і
покоїлися його духовні отці – святі Лев та Макарій. Кончина угодника Божого наступила
10 жовтня 1891 року.

Добавить комментарий