30 жовтня Церква відзначає день пам’яті мученика архієпископа Олександра (Щукіна)

Святитель Олександр (Олександр Іванович Щукін) народився в 1891 році у Ризі в священницькій багатодітній сім’ї. Змалку святий уникав забав і, коли інші діти гралися, він молився в кімнаті батька. Волю батьків він ніколи не порушував і завжди був тихим, скромним і слухняним.

В 1915 році святий закінчив Московську Духовну академію і відправився в Нижній Новгород, де проживала в той час його сім’я. Тут Олександр став викладачем у місцевій семінарії.

В 1917 році угодник Божий попросив у батька благословіння на чернече життя і прибув у Троїце-Сергієву Лавру, де був пострижений у чернецтво з іменем святого Олександра Свірського.

В 1918 році арештували батька святого. З в’язниці він повернувся через півроку ледве живим. Служби отець Іоанн почав звершувати в селі Лисковому. Сюди невдовзі прибув Олександр і певний час служив разом з батьком. В 1923 році ієромонаха Олександра викликали в Москву, де він удостоївся архієрейського сану. Святий став єпископом Лисковським, вікарієм Нижньогородської єпархії.

В Лискове владика повернувся напередодні смерті батька, хворого на запалення легень. Після тривалої розмови святитель причастив помираючого і першим Богослужінням, яке він звершив в єпископському сані, була заупокійна Всеношна і Літургія по спочилому батьку.

Єпископ Олександр був прекрасним проповідником і добрим пастирем словесного стада Христового. Богослужіння він звершував у Макар’євському монастирі, їздив молитися в монастир Старі Мари; в Лисковому його відвідував єпископ Варнава, що прийняв на себе подвиг юродства.

В Макар’євому близько року стараннями владики дітям викладався Закон Божий, однак безбожна влада заборонила заняття.

В 1927 році скінчалася матір святого. Перед смертю вона хворіла, і владика доглядав за нею. На смертному одрі матір святителя сказала, що в неї відкрилися очі, і вона ясно бачить небо, та додала: «Як там світло…».

В 1929 році святого арештували і ув’язнили в нижньогородській тюрмі, де тоді перебувало майже все місцеве священство. На допиті владику розпитували про його проповіді, і він сповістив, що говорить проповіді на теми Святого Письма і іноді на захист релігійних істин, які оспорюють сучасники. Також владика сказав, що бувало виступав в проповідях проти безбожності; тем же політичного, суспільного і соціального життя він не торкався. Угоднику Божому обіцяли свободу, якщо він перестане проповідувати, але святитель не погодився. Хоча слідчі били і залякували єпископа Олександра, він говорив, що його тіло в їхній владі, і вони можуть робити з ним, що захочуть, однак душу свою він їм не віддасть.

Святого помістили в камеру до священників, де він віддавався тривалим молитвам, чим спонукав до молитви інших, що вже занепадали духом.

Після закінчення строку ув’язнення святому заборонили повернутися в Нижньогородську єпархію, і він прибув у місто Орел, де був зведений в сан архієпископа.

Архієпископ Олександр з прихожанами та духовенством

В цей час через нещадні гоніння відвідувати храми було небезпечно. Люди боялися арештів, і Божі церкви пустіли. Проте завдяки проповідям святителя Олександра храми знову стали наповнюватися віруючими.

Проти святого стали шукати звинувачення. Одного разу архієпископу Олександру сповістили, що його хочуть звинуватити в підпалах у місті і вже є лжесвідки, тож йому необхідно негайно покинути місто. Тоді владика без зволікання покинув Орел і півроку провів у селі Семенівському Нижньогородської області.

Наприкінці 1936 року святого призначили архієпископом Семипалатинським. В той час архієреїв поглинали тюрми, і сестра святителя Єлизавета вмовляла його піти на покій. На це святий відповів, що не для того взяв посох, аби залишити його.

В серпні 1937 року владику арештували. Слідство тоді проводилося з використанням катувань, і затримані часто давали будь-які свідчення, щоб позбутися страждань. Архієпископа Олександра звинувачували у шпіонажі та контрреволюційній агітації, однак він тримався мужньо і все заперечував.

28 жовтня 1937 року святого засудили до розстрілу. Вирок був приведений у виконання через два дні – 30 жовтня.

Близьким владики сказали, що він відбуває 10-річне заслання без права переписки, а через 10 років повідомили, що святий скінчався в таборі. Тоді в Лисковому відбулося заупокійне Богослужіння по святителю. Народу зібралося так багато, що всі не помістилися в храм, і велика частина стояла на вулиці. У невеликий гроб були покладені чотки святителя, хрест і Євангеліє. Довкола храму відбувся хресний хід. Священник йшов попереду і ніс на плечі згаданий гроб. Народ співав разом з хором.

Добавить комментарий