1 листопада Церква відзначає день пам’яті мученика Сергія Покровського

Святий Сергій (Сергій Миколайович Покровський) народився в 1880 році в селі Буріному Таруського повіту Калузької губернії в сім’ї псаломщика. З 1901 року Сергій навчався в Калузькій Духовній семінарії, в якій у 1900 році була проведена ревізія і виявлені численні недоліки в управлінні. В результаті поганого управління серед учнів був безлад, і вони не покорялися начальству. Тому ректора навчального закладу звільнили і на його місце призначили архімандрита Олександра (Трапіцина). Однак встановити порядок одразу не вдалося. Семінаристи часто входили в гуртки соціалістичної спрямованості. Вони потай збиралися в лісі, пивних, приватних квартирах. Членом такого гуртка був і Сергій Покровський.

В 1904 році після закінчення семінарії святий почав вчителювати в селі Кореневому Жиздринського повіту Калузької губернії. В наступному році Сергій разом з товаришем побував у Калузі в його двоюрідного брата, який запропонував їм стати членами партії есерів (партія соціалістів-революціонерів, що існувала в Росії в 1901-1923 рр.). З того часу юнак став займатися в селі агітацією за згадану партію і поширювати есерівську літературу. За революційну діяльність Сергій мало не потрапив до в’язниці.

В сільській школі есери влаштовували просвітницькі спектаклі. Під час одного з них в листопаді 1905 року народ, що зібрався, став бурхливо висловлювати невдоволення царським устроєм. Про це було донесено в поліцію, і почалося слідство. Тоді Сергій попросив свого друга, який був сином пристава міста Жиздри, аби той вмовив батька не піддавати їх арешту. Так справу закрили.

В 1907 році святий удостоївся священницького сану і став служити в храмі села Касьянового Козельського повіту Калузької губернії. Партійні керівники в Калузі думали, що він буде поширювати серед селян їхні ідеї, однак угодник Божий вже у іншому вбачав благо для народу і розумів, яких саме служіння та просвіти потребують люди. Тож у 1908 році він вийшов з партії.

Через деякий час отець Сергій почав звершувати служіння в храмі села Нікітського Мєдинського повіту Калузької губернії і удостоївся сану протоієрея. Парафіяни поважали його, постійно просили у нього порад та допомоги. Святий нікому не відмовляв. На треби він ходив за будь-якої погоди, в будь-який час доби. Богослужіння угодник Божий звершував часто і обов’язково говорив проповіді.

Під час гоніння на Церкву з боку безбожної влади отця Сергія примушували відректися від сану, при цьому обіцяли зберегти його життя. Однак святий не зважав на погрози та вмовляння і продовжував служити Богу.

В серпні 1937 року угодника Божого арештували і ув’язнили в Мєдинській тюрмі. Парафіяни так любили свого батюшку, що не побоялися бути звинуваченими у співчутті «ворогу народу» і постійно допомагали його осиротілим дітям.

Під час допиту отцю Сергію висунули звинувачення в тому, що він був таємним агентом, з контрреволюційною метою організував навколо себе антирадянськи настроєних осіб із служителів культу та монахинь, через яких і проводив контрреволюційну роботу. Також угоднику Божому приписали активну участь у Мєдинському контрреволюційному повстанні 1918 року, відмову звершувати треби у будинках, де були портрети вождів комуністичної партії та радянського уряду, агітацію проти створення колгоспів, звеличування Гітлера та фашистської Німеччини. Винним у висунутих звинуваченнях отець Сергій себе не визнав.

20 жовтня 1937 року святого засудили до розстрілу. Вирок був приведений у виконання 1 листопада того ж року. Тіло угодника Божого поховане у невідомій могилі.

Добавить комментарий