2 листопада Церква відзначає день пам’яті святого Гавриїла (Ургебадзе)

Святий Гавриїл (Годердзі Ургебадзе) народився в 1929 році в місті Тбілісі в сім’ї комуніста. В ранньому віці хлопчик втратив батька, і близькі стали називати його батьківським ім’ям – Васіко.

Якось в дитинстві Годердзі почув, як під час сварки одна із сусідок сказала іншій: «Ти мене розіп’яла, як Христа». Ці слова зацікавили святого. Він не знав значення слова «розіп’яти» і хто такий Христос. Тоді дорослі послали хлопчика в церкву, де церковний сторож сказав йому прочитати Євангеліє. Через деякий час Годердзі назбирав грошей і придбав цю книгу. Минуло декілька років, і святий знав Євангеліє майже напам’ять.

В юному віці угодник Божий став прагнути до чернецтва. Його матір була проти цього, але, зрештою, змирилася і сама наприкінці життя прийняла постриг. Згодом преподобний говорив, що немає більшого героїзму, ніж чернече життя.

У 26-річному віці Годердзі удостоївся чернечого постригу. Йому було дане ім’я святого Гавриїла Афонського, який приніс з моря на сушу Іверську ікону Богородиці, що чудесно приплила до афонського берега. Преподобний Гавриїл з особливою шаною ставився до чудотворного списку з Іверського образу Божої Матері, який знаходився в обителі Самтавро.

В дворі свого будинку на Тетріцкаройській вулиці Тбілісі угодник Божий власними руками звів храм. Будівництво цього храму було завершене в 1962 році. На міських звалищах, куди в той час потрапляло багато святинь, преподобний шукав ікони. У невеликій майстерні з різних матеріалів святий робив іконам оклади. Навіть для фотографій та зображень ікон зі світських журналів він виготовляв рамочки. Так стіни його храму були повністю покриті іконами.

Коли 1 травня 1965 року в Тбілісі проходила демонстрація, святий спалив 12-метровий портрет Леніна, що висів на будівлі Верховної Ради Грузинської РСР, і звернувся до людей з проповіддю Євангелія. За такий вчинок ієромонаха Гавриїла сильно побили і помістили в ізолятор КДБ Грузії. Під час допиту преподобний сказав, що не можна боготворити людину і на тому місці, де висів портрет Леніна, має висіти Розп’яття Христа, а також додав, що людині слава не потрібна, і слід писати: «Слава Господу Іісусу Христу». В серпні 1935 року угодник Божий потрапив до психлікарні, де його визнали божевільним.

Преподобний Гавриїл (Ургебадзе). Прижиттєве фото.

На догоду світській владі церковні ієрархи стали забороняти святому заходити в церкву і проганяли його. Батюшка Гавриїл тяжко переносив це і часто плакав.

В 1980-х рр. старець поселився в обителі Самтавро і наприкінці життя жив у круглій башті. Сестри монастиря спочатку дивувалися чудацтву святого, а потім побачили в цьому особливий подвиг. Угодник Божий проживав певний час у холодному курнику, ходив в зимову пору босий. Бувало він кричав на монахинь, примушував їх до якоїсь роботи, а іноді і їсти з брудного посуду. Проте вони не ображались на преподобного, бо він був сповнений незвичайної любові.

Коли ігуменя Феодора була ще простою монахинею, святий примушував її разом з ним жебракувати в Тбілісі. Зібрану милостиню він роздавав бідним. Таксисту ж при поверненні в монастир отець Гавриїл міг зовсім не заплатити, або дати плату в декілька разів більшу.

На Страсній седмиці з келії преподобного було чути постійний плач. Декотрі свідчать, що під час молитви угодник Божий піднімався над землею, і від нього йшло світло. Віруючі вважали отця Гавриїла великим подвижником і приходили до старця як до святого.

Одним із духовних чад батюшки був Отар Ніколаішвілі, який часто бував у його келії. Одного разу святий сказав Отару, що потрібно терміново їхати в обитель преподобного Антонія Марткопського. Хоча з машиною Отара були проблеми, батюшка наполіг на подорожі. Коли дорога піднімалася вгору, автомобіль став «кашляти і чхати». Тоді отець Гавриїл сказав Отару не боятися, бо на задньому сидінні з ними їде сам святий Антоній. В цей час машина рвучко поїхала вперед. За воротами обителі мотор заглух. Раптом у ворота увійшли озброєні агресивні люди. Старець одразу став попереду і сказав, щоб стріляли в нього. Це збентежило бандитів, і вони покинули монастир.

2 листопада 1995 року преподобний скінчався від водянки. Як заповідав старець, його тіло поховали на місці подвигів святої Ніни. 22 лютого 2014 року були знайдені нетлінні мощі отця Гавриїла.

Добавить комментарий