5 жовтня Церква відзначає день пам’яті святого Олександра (Агафонікова)

Святий Миколай (Миколай Володимирович Агафоніков) народився в 1876 році в селі Лєкмі Слободського повіту В’ятської губернії в сім’ї диякона. Батьки святого були порядними, працьовитими, терплячими, чуйними людьми і виховували таким свого сина. Матір вчила Миколая щирої молитви і цитувала слова Іоанна Златоуста про те, що душа без молитви до Бога мертва. В храмі рідного села хлопчик з 6-річного віку співав разом з матір’ю на кліросі, а з 7-річного читав часи і шестопсалміє. Разом з цим Миколай був паламарем і так відповідально ставився до своїх обов’язків, що парафіяни дивувалися.

Навчання Миколаю давалося легко. Спочатку він закінчив початкову школу, а в 1887 році поступив до В’ятського Духовного училища. Поведінка отрока була зразковою.

З 1898 року святий навчався у В’ятській Духовній семінарії, водночас з чим був псаломщиком Миколаївського собору міста Слободської.

В 1899 році Миколай одружився на Ніні Василівні Федоровій, після чого був хіротонізований в ієрея. Першим місцем священницького служіння угодника Божого став храм села Загір’я В’ятської губернії. Святий був добрим пастирем словесного стада Христового і щиро турбувався про свою паству. У Загір’ї батюшка прослужив 17 років. Окрім духовних потреб парафіян, отець Миколай бачив і їхні матеріальні нужди, тому допомагав купувати предмети першої необхідності, ліки.

Коли почалася революція, угодник Божий із сім’єю проживав у В’ятці. Він не покинув свого служіння, не дивлячись на біди, які в той час терпіло священство. Більшовики вважали, що пожертви і доходи від звершення Богослужінь і треб приносять священникам великі багатства. Тому під приводом збору допомоги голодуючим в будинку отця Миколая був проведений обшук. Сім’я ж святого складалася з 10 чоловік.

В 1923 році угодника Божого запідозрили у контрреволюційній діяльності і арештували. Близько півроку він провів у тюрмі, а потім за відсутності доказів опинився на свободі і продовжив служити.

В 1927 році святий поселився в Подольському районі Московської області, де проживали його дорослі діти. Священницьке служіння він звершував в селі Ворсіному, а в 1930 році став настоятелем Покровської церкви в селі Єріному і благочинним Подольського округу. Святого любили і поважали за його співчутливість, духовну стійкість і безстрашність.

Восени 1937 року відбулися масові арешти «антирадянського і контрреволюційного елементу». Був арештований і Подольський благочинний, митрофорний протоієрей Миколай Агафоніков. Проти святого свідчили люди, що користувалися його гостинністю та увагою. В контрреволюційній діяльності угодник Божий винним себе не визнав. 3 листопада він був засуджений до розстрілу. 5 листопада на полігоні Бутово під Москвою вирок був приведений у виконання. В лютому 1994 року святого реабілітували.

Добавить комментарий