13 листопада Церква відзначає день пам’яті святого Іоанна (Кочурового)

Святий Іоанн (Іоанн Олександрович Кочуров) народився в 1871 році в селі Бігільдіному-Сурках Данковського повіту Рязанської губернії в священницькій сім’ї. Навчався святий у Рязанській Духовній семінарії та Санкт-Петербурзькій Духовній академії, після закінчення якої в 1895 році відправився у Алеутську та Аляскінську єпархію місіонером. В Америці Іоанн Кочуров удостоївся священницького сану і став настоятелем Володимирського храму в Чикаго. Спочатку святий проживав у Нью-Йорку, вивчав англійську мову та ознайомлювався з життям американців, що переважно трималися протестантизму.

Парафіянами храму святого Володимира були вихідці з Росії, галицькі та угорські слов’яни, араби, болгари та аравітяни. В основному вони заробляли собі на прожиття важким фізичним трудом.

До чиказької парафії належав храм Трьох Святителів в місті Стріторі, розташованому за 94 милі від Чикаго та відомому копальнями кам’яного вугілля. Парафіянами храму в цьому місті були навернені з уніатства словаки, що працювали в копальнях.

За три роки священницького служіння отець Іоанн привів до Православ’я 86 уніатів і 5 католиків; кількість же постійних парафіян у Чикаго сягнула 215 чол., а в Стріторі – 88 чол. При храмах функціонували дитячі церковні школи. З метою соціальної та матеріальної допомоги серед парафіян святим були створені Свято-Миколаївське та Трьох-Святительське братства. Також діяло Православне товариство взаємодопомоги, головою якого був призначений отець Іоанн Кочуров.

Володимирський храм в Чикаго розташовувався у частині орендованої будівлі, а храм Трьох Святителів у Стріторі – у вестибюлі руського відділу Всесвітньої Чиказької виставки. Тому угодник Божий задумав збудувати собор, на що потрібна була велика сума грошей. Єпископ Алеутський і Аляскінський Тихон (Бєлавін), майбутній Патріарх Московський і всієї Русі, благословив будівництво собору. В 1900 році отець Іоанн відправився на батьківщину, де за декілька місяців зібрав необхідні для зведення храму кошти. В 1903 році будівельні роботи, що відбувалися під керівництвом святого, були завершені, і святитель Тихон звершив освячення собору.

В 1906 році угодник Божий удостоївся сану протоієрея і став благочинним Нью-Йоркського округу. Він був активним учасником першого собору Північноамериканської Православної Церкви, що відбувся у Майфілді.

В 1907 році після 12-річного місіонерсько-пастирського служіння в США святий повернувся на батьківщину. Приводом до цього стали тяжка хвороба тестя отця Іоанна, який був священником в Санкт-Петербурзькій єпархії, та бажання угодника Божого, щоб його діти здобули освіту в Росії.

На батьківщині отець Іоанн спочатку звершував священницьке служіння в Преображенському соборі міста Нарви і займався викладацькою діяльністю у чоловічій та жіночій гімназіях. В 1916 році святий був призначений другим священником Єкатерининського собору в Царському Селі. Його проповіді збирали в собор віруючих з усіх кінців міста.

В 1917 році сталася революція. 30 жовтня загони більшовиків почали обстрілювати Царське Село. Люди рушили в храми Божі. В Єкатерининському соборі був відслужений молебень про припинення братовбивчої брані і відбувся хресний хід. Під час нього отець Іоанн звернувся до народу з проповіддю і закликав усіх до спокою. Щоб уникнути кровопролиття, в той самий день козачі частини під командуванням генерала Краснова покинули місто.

31 жовтня в Царське Село увійшли більшовики. Вони арештували священників Єкатерининського собору. Отець Іоанн не сприйняв це спокійно і почав протестувати. Замість того, щоб щось пояснити, безбожники вдарили його декілька разів по обличчі, а потім поволокли до аеродрому. Вони тягали ні в чому невинного священника за волосся, пропонували один одному вбити його як собаку, а потім розстріляли. Свідком цього вбивства став син отця Іоанна – 17-річний юнак-гімназист. Хлопець не переніс смерті батька і через декілька днів помер. Всього ж у отця Іоанна та матушки Олександри було шість дітей.

Тіло угодника Божого поховали в усипальниці під Єкатерининським собором. Він був першим священномучеником, що загинув від рук безбожних більшовиків.

Добавить комментарий