19 листопада Церква відзначає день пам’яті священномученика Нікіти

Святий Нікіта (Федір Петрович Дєлєкторський) народився в 1876 році в місті Покрові Володимирської губернії у священницькій сім’ї. В 1897 році після закінчення Володимирської Духовної семінарії святий став викладати Закон Божий в Юзькому училищі у В’язніковському повіті. В 1898 році Федір одружився на дочці священника Антоніні Миколаївні Флорінській і в тому ж році був хіротонізований в ієрея. Першим місцем служіння святого став храм Миколаївської жіночої обителі в місті Переславлі.

В 1901 – 1907 рр. отець Феодор був головою Ревізійного комітету при Переславському Духовному училищі. У 1903 – 1907 рр. він викладав Закон Божий у церковній школі згаданої обителі і церковнопарафіяльній школі міста Переславля, завідувачем якої був призначений. В 1907 році угодника Божого покинула дружина; дітей у подружжя не було. В 1910 році святий став студентом Московської Духовної академії, яку закінчив у 1915 році зі ступенем кандидата богослов’я. Понад рік отець Феодор займав посаду помічника секретаря Ради і правління академії, а в 1916 році удостоївся бути нагородженим камилавкою.

Наприкінці 1916 року угодник Божий став настоятелем Собору первоверховних Апостолів Петра і Павла в місті Пермі. Разом з цим він почав викладати словесність та історію іноземної літератури в Пермському єпархіальному училищі.

В 1919 році святий сподобився сану протоієрея та отримав у винагороду золотий наперсний хрест. Коли Біла армія покинула Перм, отець Феодор залишився в місті.

В 1922 році угодник Божий повернувся у Володимирську єпархію і був призначений настоятелем собору Різдва Христового в місті Олександрові, а також благочинним усіх храмів міста. В 1924 році в місті Бугульмі Самарської єпархії відкрилася вікарна кафедра. Тоді ж святий Феодор прийняв чернечий постриг з іменем Нікіта, був зведений в сан архімандрита та посвячений у єпископа Бугульмінського.

Після прибуття у Бугульму святитель був арештований за несправедливим звинуваченням у зв’язках з білочехами. Звинувачення не змогли підтвердити доказами, і через місяць єпископ опинився на свободі.

В 1925 році святого арештували вдруге. Цього разу приводом для арешту стало звершення Богослужінь без дозволу місцевої влади, яка визнавала лише обновленців. Півтора місяці владика провів у тюрмі, після чого був звільнений.

В 1926 році угодник Божий став єпископом Орєхово-Зуєва, вікарієм Московської єпархії. Тут у святителя з’явилося багато духовних чад. В 1927 році святий звільнився за штат, але не покинув міста. Він став старцем і взяв на себе подвиг юродства. Бувало владика їздив у Москву, де проживав у деяких благочестивих людей. Під час одного з таких візитів до столиці єпископ Нікіта був арештований. Його засудили до 3-річного ув’язнення у виправно-трудовому таборі і послали на будівництво Дніпрогеса. Тут святий виконував обов’язки конюха і нічного сторожа.

В 1924 році святитель знову прибув в Орєхово-Зуєве і став проживати в гуртожитку, де проживали переважно міліціонери. Вони бачили безкорисність і доброту єпископа і проявляли до нього доброзичливе ставлення. Духовні ж діти надавали святому матеріальну допомогу, яку він роздавав нужденним людям.

В 1937 році, коли почалися масові гоніння, влада стала збирати відомості про духовенство, що проживає в місті, і зокрема про святого Нікіту. В жовтні святитель був арештований і ув’язнений в Таганській тюрмі у Москві. Достатнім для засудження слідчий визнав єпископський сан святого і навіть не запитував у нього про антирадянську діяльність. Один лжесвідок заявив, що у владики є багато однодумців та шанувальників у різних містах СРСР, що він юродствує, і до нього, як до прозорливого, звертаються люди.

17 листопада 1937 року угодник Божий був засуджений до розстрілу. Вирок був приведений у виконання через два дні. Останки святого поховали на полігоні Бутово під Москвою у невідомій спільній могилі.

Добавить комментарий