20 листопада Церква відзначає день пам’яті священномученика Кирила Казанського

Святий Кирил (Костянтин Іларіонович Смірнов) народився в 1863 році у місті Кронштадті в сім’ї псаломщика. В 1887 році він закінчив навчання в Санкт-Петербурзькій Духовній академії і удостоївся священницького сану. Першим місцем служіння отця Костянтина був Воскресенський храм Товариства тверезості в Санкт-Петербурзі. Разом з тим святий викладав Закон Божий у двох гімназіях.

В 1900 році отець Костянтин став настоятелем Кронштадтської Свято-Троїцької кладовищенської церкви. Невдовзі маленька дочка святого Ольга проковтнула голку і в муках скінчалася. Дружина угодника Божого не витримала такого горя і теж померла. Після цього святий вирішив стати на путь чернецтва. В 1902 році він прийняв чернечий постриг з іменем Кирил і через деякий час був призначений начальником Урмійської Духовної Місії в Персії та удостоєний сану архімандрита.

В 1904 році архімандрит Кирил був хіротонізований у єпископа Гдовського, вікарія Санкт-Петербурзької єпархії. Коли праведний Іоанн Кронштадський наближався до смерті, то попросив, щоб заупокійне Богослужіння по ньому звершував єпископ Кирил.

В 1908 – 1928 рр. святитель управляв Тамбовською та Шацькою єпархією. Щоб поспілкуватися з паствою, він відвідував найбільш віддалені її поселення. В 1913 році єпископ Кирил був зведений в архієпископа. В наступному році його трудами був прославлений святитель Пітірім Тамбовський.

Святитель Кирил мав тверду віру. Це підтверджує наступний випадок. В 1909 році через епідемію холери санітарна комісія видала розпорядження освячувати на Богоявлення кип’ячену воду. Угодник Божий не дотримався цього розпорядження і освячував річкову. Він сказав: «Все, що не від віри, – гріх».

Коли тривала війна, з ініціативи владики збиралися кошти на потреби фронту, створювалися при монастирях лазарети, притулки для дітей-сиріт, різні комітети допомоги військовим.

Архієпископ Кирил був одним із кандидатів на патріарший престол, а пізніше членом Священного Синоду при Патріарху Тихоні.

В 1918 році святителя Кирила призначили митрополитом Тіфліським і Бакінським, а також Екзархом Кавказьким. Проте через арешт в 1919 році угодник Божий на свою кафедру не потрапив. Його звинуватили у контрреволюційній діяльності та стосунках з Колчаком та Денікіним.

Коли в 1920 році святий вийшов з тюрми, то отримав в управління Казанську і Свіязьку єпархію. Однак через місяць він був арештований в Казані за виїзд з Москви без дозволу влади. Святителя засудили до 5-річного ув’язнення в таборі. В 1921 році він був амністований і прибув у Казань.

В 1922 році митрополит Кирил знову потрапив під арешт і певний час перебував у Московській тюрмі, а потім у засланні в Усть-Сисольську (нині Сиктивкар – столиця Республіки Комі). Після цього владику заслали в Усть-Кулом, а пізніше в місто Котельнічі В’ятської області.

В 1924 році митрополит Кирил повернувся із заслання. Він зустрівся з Патріархом Тихоном і відмовив його від співробітництва з обновленцем В. Красніцьким, до чого схиляла Патріарха влада, обіцяючи випустити ув’язнених архієреїв.

Певний час владика прожив під Єльськом, а потім переїхав в Перерволок. Згідно із розпорядженням Патріарха Тихона він був призначений першим кандидатом на посаду Патріаршого Місцеблюстителя. Невдовзі митрополит Кирил знову потрапив у заслання, через що після смерті первосвятителя Руської Православної Церкви не зміг стати Місцеблюстителем. Тоді цю посаду зайняв митрополит Петро (Полянський).

В 1926 році святитель Кирил таємно був обраний Патріархом. Проте інтронізація не відбулася, оскільки начальник 6-го відділу ОДПУ Тучков Є. О., що провів величезну роботу з розколу Церкви, зажадав від святого у разі сходження на патріарший престол дотримуватися його вказівок при посвяченні єпископів. Владика Кирил не погодився на таке співробітництво і сказав Тучкову: «Ви – не пушка, а я – не снаряд, з допомогою якого ви надієтеся знищити Руську Церкву».

Невдовзі святитель Кирил, що перебував у засланні, був знову арештований і ув’язнений у тюрмі міста В’ятки. Йому додали три роки заслання і вислали в станок Хантайку Туруханського району Красноярського округу, а пізніше в Єнісейськ.

В 1927 році вийшла Декларація митрополита Сергія (заступника Патріаршого Місцеблюстителя митрополита Петра), який утвердив Тимчасовий Патріарший Священний Синод. Тоді митрополит Кирил відділився від спілкування з митрополитом Сергієм, оскільки вважав, що його дії загрожують цілісності Патріаршого устрою і замінюють його колегіальним управлінням, а також спричиняють розкол в Церкві.

В 1929 році митрополит Сергій піддав владику Кирила суду архієреїв і звільнив від управління Казанською єпархією.

З 1932 року святий перебував у засланні в Туруханському краї за полярним кругом, де ніч тривала півроку і морози сягали 60 °, а під час короткого літа людей терзала незліченна кількість гнусів (комах-кровопивць). Засланці страждали від цинги та нестачі найбільш необхідного.

В 1933 році святий був звільнений і певний час проживав у Гжатську. В 1934 році він був вкотре арештований і ув’язнений у Бутирській в’язниці Москви. Звідси він потрапив у чергове заслання, яке відбував у казахстанському поселенні Яни-Курган. В 1937 році угодник Божий був знову арештований у засланні і ув’язнений в місті Чімкенті. Його звинуватили в очолюванні контрреволюційного духовенства і засудили до розстрілу. Вирок був приведений у виконання 7 листопада (за ст. ст.) 1937 року поблизу Чімкента. Разом з митрополитом Кирилом були розстріляні митрополит Іосиф (Петрових) і єпископ Євгеній (Кобрановий).

Святитель Кирил – один із видатних ієрархів Руської Православної Церкви. Він відрізнявся твердою вірою, поєднував молитовний подвиг з активним архіпастирським служінням, своєю духовною красою притягував до себе людей.

Добавить комментарий