23 листопада Церква відзначає день пам’яті мученика Олександра (Медема)

Святий Олександр народився в 1877 році в місті Мітаві Курляндської губернії. Батько святого, Антон Людвігович Медем, був сенатором і займав важливі державні посади, зокрема, був Новгородським губернатором. Він дбав про народ, і люди мали про нього добрі спогади.

В Хвалинському повіті Саратовської губернії Антон Людвігович придбав 6 тис. десятин землі. Дві з них Олександр пізніше продав селянам за дуже низькою ціною.

Освіту святий здобував у Новгородській гімназії, потім навчався на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету, однак юристом не став. Він змалку любив працювати на землі, приймав участь в сільськогосподарських роботах, тому здобув багато практичних знань у цій галузі. Олександр любив рідну землю і народ.

В 1901 році угодник Божий одружився. З дружиною Марією Федорівною Чертковою він мав чотирьох дітей – сина і три дочки. Згодом син переїхав у Германію, а одну з дочок святого розстріляли в 1938 році.

Сім’я проживала на хуторі Олександрія і успішно займалася сільським господарством. Помістя Медемів вважалося в той час передовим і зразковим. Святий знав кожного найманого працівника, сам стежив за ходом робіт. Він міг їсти з селянами з одного казана, платив одну з найбільших в окрузі заробітну плату і користувався прихильністю працівників. Дружина святого відкрила на власні кошти в Олександрії школу грамоти для дітей.

В 1918 році радянська влада конфіскувала всі приватні землеволодіння, і сім’я Медемів поселилася в місті Хвалинську у найманій квартирі. Щоб прогодуватися, стали орендувати декілька десятин землі за 30 км від міста, куди доводилося добиратися пішки або попутними підводами. Жили бідно.

В тому ж 1918 році Олександр Медем був арештований і засуджений до розстрілу. Напередодні призначеної страти святого відпустили попрощатися з близькими. Наступного ранку в місто увійшли білі і прогнали більшовиків. Так Олександр уникнув смерті.

В 1919 році угодника Божого знову затримали і ув’язнили в Саратовській в’язниці. Коли він вийшов на волю, то говорив, що ніде так не молився, як в тюрмі, де вночі в двері стукає смерть, а чия черга – невідомо.

В 1923 році святий був арештований втретє і знову потрапив до тюрми у Саратові. Під час допиту слідчий запитав у Олександра, як би він організував тваринництво. Добре обізнаний з цією справою угодник Божий дав детальну відповідь. Слідчий слухав його з цікавістю і потім вигукнув, що любить таких людей, проте займатися господарством вони йому не дадуть. В тому ж році мученика звільнили, і він повернувся до близьких.

Через арешти та нестатки загартувалася душа і зміцніла віра Олександра. У листі своєму сину він писав, що по-справжньому вільною може бути лише щиро і глибоко віруюча людина. Залежність від Бога – єдина залежність, яка не принижує людину і не перетворює її на раба, а, навпаки, підносить.

Дружина ж святого Марія в 1925 році писала сину про батька, що він надзвичайно виріс морально і що ніколи вона не бачила таких миру та спокою душі, такої істинної свободи і сили духу.

Згодом праця на землі стала для святого непосильною. У листі дітям Олександр говорив, що йому пропонували певну службову посаду, але він відмовився, бо не може служити мерзотникам – розкрадачам Росії і розкрадачам душі руського народу.

Своєму сину закордон угодник Божий писав про реальний став справ у Росії і гоніння на Церкву.

В 1928 році святий вкотре потрапив до Саратовської тюрми. За результатами слідства йому заборонили проживати в 6 великих містах Росії, і овдовілий Олександр разом з дочками поселився в місті Сизрані.

Восени 1930 року угодника Божого в черговий раз арештували. Коли його допитували про політичні переконання та ставлення до радянської влади, він сказав, що не має певних політичних переконань і з програмою партії та влади не погоджується. В цей час святий страждав від туберкульозу легень.

На початку 1931 року хвороба загострилася. Угодника Божого перевели в тюремну лікарню. Дочки дізналися про важкий стан батька і добивалися зустрічі з ним. Зустріч була дозволена, і їм сказали прийти наступного дня. Коли ж вони прийшли знову, то отримали звістку, що батько помер вчора і його одразу поховали; при цьому місце поховання їм не повідомили. В соборі міста Сизрані святий був відспіваний заочно.

Добавить комментарий