5 грудня Церква відзначає день пам’яті свтятої Параскеви (Матієшиної)

Свята Параскева (Параскева Федорівна Матієшина) народилася в 1888 році в селі Пісчаному Кам’янець-Подільського повіту Подільської губернії. Її батьки були благочестивими селянами і займалися духовним вихованням дітей. Вечірній час сім’я проводила у читанні Святого Письма та житій святих.

Ще у 3-річному віці дівчинку стали привчати до посту. Вона капризувала і не хотіла відмовитися від улюбленого молока у Великий піст. Тоді ж Параскева тяжко захворіла і зрозуміла зв’язок між хворобою та небажанням поститися, тому дала обітницю Богу ніколи не пити в піст молока. Після цього через два дні дівчинка одужала і з того часу постилася легко та з радістю.

У 8-річному віці Параскева втратила матір, а потім дідуся і молодшу сестричку. З цього часу вона стала виконувати більшу частину домашньої роботи.

Ще з дитинства свята прагнула до чернечого життя. Проте бабуся забороняла їй навіть думати про це. Був у Параскеви й жених, але вона сказала йому, що заміж не вийде, а піде в монастир. Тоді той юнак відправився на Афон, де був пострижений у чернецтво.

Параскева посилено постилася і готувала себе до обраного шляху. Щоб звикнути терпіти біль, вона клала собі у взуття тріски. Бабуся, зрештою, поступилася і дозволила дівиці стати черницею.

В 1907 році Параскева разом з подругою відправилася у Теолінський Спасо-Преображенський монастир Августовського повіту Сувалкської губернії, розташований за 25 верст від станції Гродно, де стала послушницею.

Ще перед приходом у цю обитель Параскева просила Господа вказати, куди їй іти. Тоді в сонному видінні вона побачила образ Богородиці, що стояв на солеї, оточений синьою стрічкою. На стрічці було написано, що в цьому монастирі вона буде жити. Нічого ж подібного у Спасо-Преображенській обителі вона не знайшла.

Через декілька років свята захотіла побувати вдома і відпросилася з монастиря. В цей час вона відвідала Турковицьку обитель Варшавсько-Холмської єпархії. В цьому монастирі Параскева була змушена затриматися, оскільки від тяжкої дороги знесилилася і захворіла.

В Турковицькій обителі заходився чудотворний образ Богородиці. Коли його перенесли в зимовий храм і поставили на солеї, свята впізнала бачене у видінні. В 1912 році вона стала насельницею цього монастиря.

В 1914 році, коли німці увійшли в Польщу, монастир був евакуйований у Москву, а пізніше у Дмитрів.

В 1918 році монастир повернувся в Турковичі. Свята Параскева затрималася в Дмитрові, щоб відправити слідом за монахинями монастирське майно. Проте невдовзі обитель припинила своє існування, і угодниця Божа так і не покинула міста. Вона поселилася в найманому житлі на околиці Дмитрова в селі Підлипіччі і стала прислуговувати у місцевій церкві Казанської ікони Богородиці.

Якось один селянин попросив, щоб Параскева навчила його дочку церковного співу. Невдовзі кількість дівчаток, яких навчала свята, зросла до 60 чол. і утворилося два церковних хори. Крім співу угодниця Божа вчила своїх учениць Закону Божого, а також повчала, як жити по-християнськи. Вона ставилася зі строгістю до дівчаток, але любила їх, як своїх дочок.

Після знайомства в 1920 році з єпископом Дмитрівським Серафимом (Звєздінським) Параскева стала його духовним чадом. Владика Серафим суворо вів її шляхом спасіння, і свята була йому за це безмежно вдячна.

В 1921 році Параскева прийняла постриг без зміни імені і поселилася у Спасо-Влахернській обителі. Невдовзі єпископ Серафим отримав від парафіян Казанського храму села Підлипіччя прохання про повернення Параскеви. Тоді владика викликав святу з монастиря для місіонерської роботи в Підлипіччі. В тому ж році Параскева була посвячена в дияконисси, на вівтарне служіння.

В 1924 році влада заборонила святій навчати дітей, але вона не припинила опікуватися ними і продовжувала керувати хором. Не дивлячись на наклепи, які зводилися на Параскеву, і на ганьбу, яку доводилося терпіти самим дітям через неї, вони не припиняли любити її. У своєму листі свята бажала півчим, щоб з їхніх уст і сердець вічно линуло славослів’я Богу.

В 1928 році Спасо-Влахернська обитель, до насельниць якої належала Параскева, була закрита. Це не змінило життя святої, і вона продовжувала прислуговувати у Казанському храмі.

 

В 1931 році угодниця Божа була арештована і засуджена до 5-річного заслання в Казахстан. Перед від’їздом вона бачила у видінні Апостолів Петра і Павла, що благословили її та її супутників.

Роки, проведені в Казахстані, сильно підірвали здоров’я матушки і виснажили її. Після закінчення терміну покарання, вона певний час проживала в Астрахані, а потім в місті Кірсанові Тамбовської області. Згодом учениці покликали її в Дмитрів. Тут у Параскеви почався абсцес легень, і лікарі не могли надати їй допомоги. Якось уночі святій явилися Апостоли Христові Петро і Павло, і Апостол Петро пообіцяв їй одужання та подав ключі від Казанського храму. Після видіння Параскева поступово поправилася від хвороби і стала знову трудитися в Казанському храмі, двері якого вранці відмикала.

Через деякий час абсцес легень відновився. До нього додалися артрит і фурункульоз. Свята втратила житло в місті і поселилася в селі Бірловому. Тут її паралізувало. Від наривів і пролежнів матушка тяжко страждала.

В 1953 році на свято Введення в храм Пресвятої Богородиці Параскева відійшла до Господа. Її тіло поховали на кладовищі міста Дмитрова.

У вересні 2001 року були знайдені чесні мощі святої. 30 вересня їх урочисто перенесли з Борисо-Глібської обителі Дмитрова у Спасо-Влахернську жіночу обитель, розташовану в селі Деденевому Дмитрівського району.

Добавить комментарий