10 грудня Церква відзначає пам’ять блаженного Андрія Симбірського

Блаженний Андрій народився в 1763 році в Симбірську у сім’ї міщанина Іллі Огороднікова. У 7-річному віці він почав юродствувати. Їжею угодника Божого були хліб і розварені сухі ягоди, у свята він пив чай з медом. Крім подвигу посту, Андрій взяв на себе подвиг мовчання. Він спілкувався з допомогою жестів та певних звуків, хоча мав здатність говорити.

В ранньому віці блаженний залишився сиротою. До 1813 року він мав прихисток у брата, а після кончини останнього проживав у сестри-вдови, що заради нього покинула монастир.

На кошти поміщиці Мельгунової угоднику Божому був збудований будинок. Та ж сама поміщиця встановила святому довічне утримання в розмірі 60 крб на рік.

На Богослужіння Андрій приходив у Вознесенський собор. Щотижня він причащався Святих Христових Тайн. Бувало навіть зимові ночі він проводив у молитві під стінами собору або на дзвіниці. Святий міг повзати біля церковної огорожі і цілувати її низькі стовбці. Отримані подаяння Андрій роздавав бідним.Щотижня він причащався Святих Христових Тайн. Бувало навіть зимові ночі він проводив у молитві під стінами собору або на дзвіниці. Святий міг повзати біля церковної огорожі і цілувати її низькі стовбці. Отримані подаяння Андрій роздавав бідним.

Блаженний переміщався дуже швидко, а коли стояв, то розхитувався, як маятник. Лише на короткий час він віддавався сну, при цьому лягав на дошки або голу підлогу і нічого не клав під голову.

Господь наділив святого даром прозорливості, зцілення хворих та біснуватих. Коли до преподобного Серафима Саровського приходили жителі Симбірська, він в них запитував, для чого вони трудяться приходити до нього, і говорив, що у них є кращий за нього – Андрій Ілліч.

Бувало блаженний звершував на перший погляд дивні та безрозсудні вчинки, але вони приводили до добра. Так, одного разу він витягнув кляп з невеликої бочки з маслом у крамниці одного торговця, і на дні тієї бочки виявилася дохла змія, від отрути якої хтось міг померти. Іншого разу святий вбіг у один дім, вихопив з печі чавунок з гарячою стравою, розбив його і втік. Тоді на дні того чавунка побачили великого павука.

Андрій міг взяти в руки розжарений метал, поцілувати гарячий самовар, облитися кип’ятком без будь-якої шкоди для себе.

Блаженний без нарікань і сумирно терпів, коли над ним знущалися, били і кривдили його. При цьому він опускав голову і дивився долу. Від такого смирення святого кривдники розгублювалися, а іноді й врозумлялись.

27 листопада 1841 року святий Андрій віддав душу Господу. На його погребіння зібралося багато народу. Тіло блаженного, від якого йшли пахощі, поховали в Симбірській Покровській обителі. Над могилою угодника Божого на пожертвувані народом кошти була споруджена чавунна каплиця, яку зруйнували безбожники в 1930-х рр.

В 1991 році на кладовищі колишнього монастиря Покрову Пресвятої Богородиці була знайдена археологами осквернена могила святого. Тоді ж з’явилися свідчення про звершення на могилі чудес.

В 1995 році поряд з могилою Андрія збудували каплицю. В 1998 році були знайдені мощі блаженного, і його канонізували на місцевому рівні.

В 2004 році угодник Божий був прославлений в лику святих Руської Православної Церкви.

Добавить комментарий