16 грудня Церква відзначає пам’ять Георгія Чернікського

Святий Георгій народився в 1730 році в Селіште Сібіуському в Трансільванії (Румунія) у благочестивій сім’ї. З юного віку він прагнув до чернецтва. В той час трансільванські православні, а особливо монахи, зазнавали тиску з боку австрійської влади, що схиляла їх до унії.

В 19-річному віці святий відправився у Валахію і став прислужувати грецькому митрополиту Роска, що перебував тоді у Бухаресті. Разом з ним юнак в 1750 році відвідав Константинополь, а потім прибув на Афон. У Ватопедській обителі Георгій був пострижений в рясофор і хіротонізований у диякона. Після смерті свого духовного отця (митрополита) святий став духовним чадом преподобного Паїсія (Величковського) і поселився в Іллінському скиті. Тут в 1752 році він удостоївся постригу в мантію, а в 1754 році – ієрейської хіротонії. Георгій зростав у чеснотах.

В 1763 році старець Паїсій перейшов у молдавську Драгомірнську обитель. Разом з ним тут віддалися подвигам 65 його учнів, в тому числі і святий Георгій. Протягом 12 років угодник Божий був духівником та економом у цій обителі.

Коли в 1775 році Буковиною заволоділа римо-католицька Австрія, святий Паїсій разом з братією Драгомірнського монастиря поселився в монастирі Секульському. В 1779 році отець Георгій слідом за старцем Паїсієм прибув у Нямецьку Лавру.

В 1781 році угодник Божий з благословіння духовного отця відправився на Афон. Під час подорожі Георгій прибув у Бухарест, де його затримали митрополит Унгро-Влахійський Григорій ІІ та ієромонах Макарій (друг Георгія). Вони вмовили преподобного потрудитися над відновленням чернечого життя в скиті Черніка, що пустував понад 30 років. Перед святим стояло завдання влаштувати монастир зі співжиттям, подібний до афонського та паїсіївського.

За сприяння господаря Миколая Маврогені та з допомогою віруючих отець Георгій зайнявся відновленням соборної церкви та келій. Особливо він піклувався про духовне вдосконалення монахів. Щоденно в обителі звершувалися Богослужіння. Братія проводила час у молитві, читанні Святого Письма, творів святих отців та виконанні різних послухів. За 5 років угоднику Божому вдалося зібрати в монастирі понад 100 чоловік братії.

В 1785 році преподобний тяжко захворів і чекав, що скоро помре. Тому він залишив заповіт, який згодом був розповсюджений у багатьох копіях. В заповіті-повчанні святий приписав належний порядок життя чернечої общини. Невдовзі він одужав і продовжив своє пастирське служіння.

В 1793 році отцю Георгію була доручена і Келдерушанська обитель. Обома монастирями він управляв до кінця свого життя.

3 грудня 1806 року преподобний відійшов до Господа. Його тіло поховали в Чернікській обителі перед церквою святого Лазаря. Тут пізніше був похований і митрополит Нифонт.

Угодник Божий мав велику кількість духовних чад. Після смерті його стали шанувати як пастиря високого духовного життя, керівника двох великих чернечих центрів Валахії, відновника чернецтва за афонським та паїсіївським взірцями.

Добавить комментарий