18 грудня Церква відзначає день пам’яті святих Каріона і Захарії

Святий Каріон був одружений, мав двох дітей і проживав у Єгипті. З часом він залишив сім’ю, поселився у скиті і віддався чернечим подвигам.

Коли єгиптяни терпіли голод і дружині преподобного було важко прогодувати дітей, вона прийшла разом з ними до скиту, де подвизався Каріон. У скиті ж встановився звичай, що у разі, якщо якась жінка захоче порозмовляти з монахом, то має спілкуватися з ним здалеку через ріку. Так і Каріонова дружина здалеку запитала у нього, хто має годувати його дітей. Святий сказав їй, щоб вона забрала дівчинку, а йому залишила хлопчика.

Так Каріон проживав у скиті і займався вихованням сина, якого звали Захарією. Коли отрок виріс, монахи стали нарікати через Захарію на Каріона. Тоді батько з сином відправилися у Фіваїду, де провели в келії декілька днів. Однак і тут вони викликали невдоволення, тому й повернулися назад у скит. Братія ж продовжувала нарікати.

Після цього Захарія занурився по ніздрі в озеро, що мало отруйну воду, і провів так годину. Від цього він весь покрився струпами і став схожим на прокаженого, через що навіть батько з трудом впізнав його.

Коли юнак йшов до причастя Святих Тайн Христових, пресвітер Ісидор, який мав щодо нього одкровення, сказав Захарії, що минулої неділі він прийшов причащатися, як людина, а тепер – як Ангел.

Перед смертю Каріон сказав іншим монахам, що багато трудився і подвизався більше за Захарію, але не досягнув такого смирення і безмовності, як він.

Якось преподобний Мойсей Мурін запитав у Захарії, що йому треба зробити, аби спастися. Захарія впав Мойсею до ніг і сказав: «Чи тобі запитувати в мене, отче?» Преподобний назвав Захарію чадом і повідав йому, що бачив Духа Святого, Який зійшов на нього. Тоді Захарія поклав біля ніг свій клобук і розтоптав його. Він сказав, що не може бути будь-хто монахом, якщо не зітреться таким чином.

Коли угодник Божий помирав, то преподобний Мойсей запитав у нього, що він бачить. Захарія ж у свою чергу запитав у Мойсея, чи не краще мовчати. І Мойсей сказав, щоб він мовчав.

В час самої кончини Захарії пресвітер Ісидор подивився на небо і промовив: «Радій, чадо моє, Захаріє, тобі відкрилися ворота Царства Небесного». Тоді ж святий відійшов до Бога. Його кончина наступила в кінці IV ст.

Добавить комментарий