20 грудня Церква відзначає день пам’яті святого Амвросія Кам’янець-Подільського

Святий Амвросій (Олександр Олексійович Полянський) народився в 1878 році в селі Петеліному Єлатемського повіту Тамбовської губернії в священницькій сім’ї. Спочатку він навчався в церковнопарафіяльній школі, потім в духовному училищі міста Шацька, а пізніше в Тамбовській Духовній семінарії.

В 1899 році Олександр поступив до Казанської Духовної академії, під час навчання в якій прийняв чернечий постриг з іменем Амвросій, був хіротонізований в ієродиякона, а згодом в ієромонаха.

Після закінчення в 1903 році академії зі ступенем кандидата богослов’я угодник Божий поселився в Києво-Печерській Лаврі і став викладачем Київської Духовної семінарії. В 1905 році він отримав у винагороду наперсний хрест, а в наступному році був призначений ректором семінарії і удостоївся сану архімандрита.

Тогочасний революційний безлад негативно вплинув на семінаристів. В березні 1907 року вони підняли заворушення, яке проявлялося в свисті, криках, шумі та тупотінні ногами. Оскільки вимоги семінаристів не були задоволені і вони не припинили чинити безлад, рішенням педагогічного зібрання були припинені заняття і учнів розпустили по домівках.

Угодник Божий не забував піклуватися про церковну молодь. Особливо він дбав про матеріальне забезпечення незаможних студентів.

В 1915 році отець Амвросій був нагороджений орденом Святого Володимира ІІІ ступеня.

Святий був глибоко благочестивою людиною, відрізнявся смиренням і користувався любов’ю оточуючих. В 1918 році він удостоївся архієрейської хіротонії і став єпископом Вінницьким, вікарієм Кам’янець-Подільської єпархії. В 1922 році єпископ Амвросій. зійшов на Кам’янець-Подільську та Брацлавську кафедру.

З утворенням обновленства безбожна влада почала нещадно гнобити Православну Церкву. Розкольницький архієпископ Кам’янець-Подільської єпархії Пімен запропонував святителю Амвросію приєднатися до обновленців. Святий відмовився і невдовзі був арештований за звинуваченням у посвяченні в священний сан офіцерів царської армії. В 1923 році угодника Божого вислали з України, і він поселився у Москві. Тоді Кам’янець-Подільську єпархію повністю розгромили обновленці.

В 1923 році розкольники почали переговори з Руською Православною Церквою про умови об’єднання. Вони зажадали усунення від управління Патріарха Тихона. У вересні цього ж року в Донському монастирі відбувалося архієрейське зібрання, в якому прийняли участь 27 архіпастирів. Амвросій ревно виступав проти об’єднання з обновленцями і викривав їхні єретичні та богохульні погляди. Під час закритого голосування більшість архієреїв висловилася проти союзу з розкольниками.

Через рік святителя арештували і затримали на 10 днів у в’язниці. Після цього він звершував Богослужіння у різних храмах Москви і багато проповідував. В 1925 році святого призначили управляючим Кам’янець-Подільської єпархії, однак він потрапив за ґрати разом з іншими архієреями, що підтримували Патріаршого Місцеблюстителя і знаходилися в Москві.

За результатами слідства угодник Божий був засуджений до 3-річного ув’язнення, яке разом з Херсонським архієпископом Прокопієм (Тітовим) відбував у Соловецькому концтаборі. Після закінчення строку ув’язнення святителів засудили до 3-річного заслання в Уральську область. Півтора місяці архієреї провели у Тобольській тюрмі. Потім їх доставили в місто Обдорськ. Звідси єпископа Амвросія послали в село Шуришкари. Пізніше він знову опинився в Обдорську.

Вкінці липня 1931 року святителів Амвросія та Прокопія вкотре арештували, причому звинувачення проти них ще не було сформоване. Безбожну владу дратували глибока віра архієреїв, їхнє небажання йти на компроміси, звершення святителями Богослужінь у засланні та переписка владик з Патріаршим Місцеблюстителем митрополитом Петром.

Оскільки після допиту свідків матеріалів для звинувачення було недостатньо, то в камеру до ув’язнених угодників Божих підселили інформаторів. Один з них сповістив, що єпископ Амвросій говорив про те, як на допитах йому пропонують стати агентом ОДПУ, але він на це ніколи не погодиться.

Восени 1931 року справу владики Амвросія закрили. У звинувачувальному висновку було написано, що єпископи Полянський і Тітов під час перебування у засланні вели з місцевим населенням розмови на релігійні теми, яким надавали антирадянського ухилу, незаконно звершували у будинках Богослужіння і проводили явно антирадянську агітацію. Винними у висунутих звинуваченнях святителі себе не визнали.

Після закінчення слідства владики певний час провели в Тобольській тюрмі, звідки були направлені на 3 роки заслання в Казахстан. У вересні 1932 року єпископ Амвросій прибув у Туркестан. Тут знаходилося багато засланих монахинь, зокрема, з Марфо-Маріїнського монастиря. Святитель був прийнятий однією з послушниць – Євфросинією Журило. Коли владиці визначили місце проживання у поселенні Сузак за 120 км від Туркестана, Євфросинія клопотала за нього перед начальником ОДПУ, але не змогла впросити його не посилати святого у таку небезпечну путь, що пролягала через пустелю.

Монахині та послушниці Марфо-Маріїнського монастиря зібрали владику в дорогу і попрощалися з ним. До місця призначення єпископ Амвросій, що мав слабке здоров’я, ледве доїхав. В Сузаку він одразу в тяжкому стані потрапив до лікарні, де через тиждень спочив.

У 2000 році святитель Амвросій був прославлений в лику святих Новомучеників та Сповідників Руських.

Добавить комментарий