21 грудня Церква відзначає пам’ять святого Кирила Челмогорського

Святий Кирил народився в кінці ХІІІ ст. З 20-річного віку він подвизався в Новгородській обителі преподобного Антонія Римлянина. Шість років святий виконував різні послухи у цьому монастирі, а потім протягом трьох років переходив з обителі у обитель. В 1316 році Кирил поселився на горі Челма, розташованій в Каргопольському повіті при усті ріки Челми над озером Челмозером. В цей час йому було 30 років. Через три роки до самотника приєднався його рідний брат Корнилій, який згодом віддалився у інше пустинне місце.

Навіть у пустині преподобний не зміг приховати від людей святість свого життя, і до нього за благословінням, порадами та заради духовної користі стали приходити відвідувачі. Серед них були як християни, так і язичники. Поряд з місцем подвижництва святого проживало фінське плем’я (чудь), що мало свою віру і свою мову. Багато народу з цього племені угодник Божий навернув до істинної віри, і велика кількість невірних прийняла Святе Хрещення.

52 роки Кирил провів на Челмі у пості, молитві та апостольських трудах і 8 грудня 1368 року в глибокій старості віддав душу Богу.

Через декілька років після кончини старця на горі Челма стали селитися подвижники. Двоє з них над могилою преподобного влаштували гробницю.

Згодом на місці подвигів Кирила виникла чернеча община, яка побудувала храм в честь Богоявлення Господнього і зайнялася сільським господарством. Таким чином утворився монастир.

Коли згорів перший храм обителі, монахи спорудили інший – в честь Успіння Божої Матері – і прибудували до нього трапезну. В новостворену обитель почав стікатися народ на поклоніння мощам преподобного, біля яких стали звершуватися численні чудеса.

Коли Успенська церква перестала вміщувати богомольців, був споруджений більш просторий храм в честь Богоявлення Господнього з боковим вівтарем в честь великомучениці Катерини.

Згадаємо декотрі чудеса святого.

Ієромонах Герман, що тривалий час віддавався подвигам у обителі, наблизився до смерті. Провідати болящого прийшов його зять Венедикт, і Герман запропонував зятю забрати з монастирського двору дві скотини. Зять подякував за це і пішов додому. Ввечері Герман мав дивне видіння. Він побачив свою келію, осяяну світлом, а в кутку її старця-монаха на молитві. Коли старець помолився, то запитав у Германа, для чого він розоряє монастирське майно і бере на себе таким чином великий гріх. Після такого видіння ієромонах заповів зятю не брати нічого з монастиря і, навпаки, дбати про нього. Потім Герман скінчався.

Священник на ім’я Іоанн, що проживав у селі Лядіни, володів іконописним мистецтвом і хотів написати ікону преподобного Кирила. Він удостоївся видіння, в якому побачив, як писати лик преподобного старця, проте довго не виконував задуманої справи. Так минуло три роки, і отець Іоанн знову побачив у видінні святого. Угодник Божий сказав Іоанну написати його образ таким, як він бачить, і докласти в цій справі старання. Після цього отець Іоанн з благословіння декотрих старців написав ікону і передав її у Челмогорську обитель. Це сталося в 1656 році.

Одного разу пропав пожертвуваний у Челмогорський монастир кінь. Його багато шукали, але не могли знайти. Сорок днів не було тварини, і вже була втрачена надія на її повернення. Одного вечора монахиня Марфа працювала на скотному дворі і побачила, як кінь повертається в обитель, а за ним йде монах у багровому вбранні. Цей монах відкрив ворота і запустив тварину у двір, а сам пішов до монастиря. Після Богослужіння ієромонах Місаїл прийшов на скотний двір і побачив коня. Він здивувався і запитав у Марфи, хто його привів. Марфа ж відповіла отцю Місаїлу, що думала, що це зробив він. Тоді отець Місаїл здогадався, що коня привів преподобний Кирил.

Якось селянин Іоанн Шмигін задумав обікрасти Челмогорську обитель. З цим наміром він уночі наблизився до монастиря. Тут Іоанна зустрів старець у багряному одязі, назвав на ім’я і сказав йому покинути свій злий задум, бо у противному разі він загине лютою смертю. Після цього преподобний зник, а селянин Іоанн розповів іншим про те, що з ним сталося.

Один чоловік прибув у Челмогорський монастир, аби отримати зцілення від хвороби шлунку. Проте після прибуття він не відправився одразу в храм на молитву, а влаштувався на ночівлю. У сновидінні болящий побачив старця, який докорив йому за такий вчинок і вдарив посохом. Від страху хворий підскочив і став бити інших богомольців. Наступного дня біля гробу чудотворця стражденний чоловік отримав повне зцілення.

Одного разу в Успенському храмі обителі сталася пожежа. Ієромонах Макарій взявся виносити з храму книги, ікони та різне начиння. У вівтарі, де було багато диму, він впав на підлогу. Тут його знайшли ледве живого. 40 днів провів болящий на одрі хвороби. Після цього йому явилися Макарій Желтоводський та Кирил Челмогорський, і Кирил чудесно зцілив його.

Якось діти клірика Іоанна гралися на дзвіниці. Раптом здійнялася буря зі зливою. Тоді 5-річна дівчинка взяла на руки свого 2-річного братика та стала спускатися донизу. Проте вона зірвалася і упала з братиком замертво. Батьки, вражені горем, стали молитися преподобному Кирилу про повернення до життя їхніх дітей. Раптом діти стрепенулися і наче прокинулися від сну. Вони втратили багато крові. Їхні обличчя запухли, очі не дивилися і уста почорніли. Батьки забрали дітей додому і неустанно молили Бога та Його угодника святого Кирила про їхнє зцілення. Через деякий час діти одужали.

Добавить комментарий