26 грудня Церква відзначає день пам’яті мучениці Лукії

Свята Лукія походила з благородного роду і проживала в сицилійському місті Сіракузах за правління нечестивих імператорів Діоклетіана та Максиміана. Якось вона разом з матір’ю Євтихією відправилася на свято у місто Катану, щоб поклонитися гробу мучениці Агафії, що постраждала за Христа в 261 році. Матір Лукії чотири роки страждала від кровотечі і не могла вилікуватися ніяким лікарським засобом.

Під час Богослужіння читалося Євангеліє, в якому згадувалося зцілення кровоточивої жінки, що доторкнулася до одягу Христа. Тоді Лукія сказала матері, що їй слід з вірою доторкнутися до гробу мучениці, і вона отримає зцілення.

Після Богослужіння, коли люди розійшлися, матір з дочкою довго зі сльозами молилися біля гробу святої і, зрештою, Лукія заснула. В сонному видінні вона побачила мученицю Агафію, яка назвала її своєю сестрою і запитала, для чого вона просить у неї те, що може подати сама. Мучениця сказала дівиці, що її молитви допомагають матері, і та вже здорова, і передрекла Лукії, що нею будуть славитися Сіракузи.

Після цього дівиця прокинулася, сповістила матері про зцілення і просила більше не згадувати їй про жениха, з яким вона була обручена. Все, приготоване для заміжжя, Лукія казала віддати їй, аби вона йшла до Господа Іісуса Христа. Матір відповіла дочці, що зберегла і примножила те, що залишилося після батька, і все це в її розпорядженні, але хотіла, щоб дочка дочекатися її кончини. Тоді Лукія сказала матері, аби вона віддала Христу своє майно тепер, допоки жива і здорова, а не тоді, коли ніщо земне їй не буде потрібне. Так щодня говорила дівиця матері, допоки не почалася роздача майна.

Невдовзі про продаж маєтків та дорогих речей дізнався жених Лукії. Він запитав у її годувальниці, що це все означає. Годувальниця ж відповіла, що його наречена хоче придбати для нього дорогий маєток і збирає для цього гроші. Жених заспокоївся і став сам спонукати наречену та її матір до продажу. Коли ж усе майно було роздане бідним, він дізнався істину і доніс градоначальнику Пасхазію, що його наречена християнка і противниця царських повелінь.

Пасхазій викликав Лукію до себе і став схиляти її до ідольського жертвоприношення, але свята відмовилася від цього. Тоді градоначальник звинуватив її у витрачанні спадку з блудниками. На це дівиця відповіла, що помістила свій спадок у хорошому місці, а розтлителів душі і тіла ніколи не дозволяла собі приймати. Пасхазій запитав у Лукії, кого вона вважає розтлителями. Свята назвала розтлителями душі Пасхазія та подібних йому, бо вони схиляють людей залишити свого Творця і служити бездушним ідолам. Розтлителями ж тіла Лукія назвала тих, хто надав перевагу тимчасовим задоволенням перед вічним блаженством.

На такі слова градоначальник сказав дівиці, що її патякання закінчиться, коли справа дійде до катування. Лукія відповіла, що Слова Божі ніколи не змовкнуть. Після цього Пасхазій запитав у святої, чи ж вона – Бог. Дівиця назвала себе рабою Божою і сказала, що Дух Святий говорить в ній. Градоначальник перепитав, чи дійсно в ній є Дух Святий. І дівиця сказала, що люди, які ведуть чисте життя, є храмами Божими і Дух Божий живе у них.

У відповідь градоначальник повідомив Лукії, що повелить відвести її в дім розпусти, аби Дух Божий відступив від неї. Свята ж сповістила, що Господь засуджує за помисли і самовільні справи, а не за ті діяння, які примушують робити насильно. Після розмови з Лукією Пасхазій призвав власників домів розпусти і доручив їм святу, аби вони скликали блудників, які б безчестили її до смерті.

Коли до дівиці приступили беззаконники, то ніхто не міг зрушити її з місця. Зв’язану Лукію намагалася тягнути велика кількість людей, вона ж, як гора, стояла нерухомо. Ворожбити, чародії та ідольські жерці чаклували навколо святої, але всі їхні зусилля залишилися марними. Щоб зрушити дівицю з місця привели безліч волів, проте і воли були безсилі.

Зрештою, градоначальник запитав у Лукії, що за чаклунство вона звершує. Свята відповіла, що це не чаклунство, а сила Божої благодаті.

Після цього Пасхазій вирішив спалити мученицю. За його наказом довкола неї розвели велике вогнище і саму її поливали смолою, сіркою та киплячою олією. Однак Лукія залишилася цілою та неушкодженою.

Градоначальник був вкрай здивований і не знав, що робити. Тоді прибічники порадили йому вдарити святу мечем у гортань, що і було зроблено. Пасхазій покинув місце катування, а тяжко поранена Лукія розмовляла з народом. Вона сповістила, що Церкві Божій дарований мир, бо імператор Діоклетіан відмовився від царювання, а Максиміан помер. Також свята сказала, що Господь дає її на захист міста Сіракуз.

Коли Лукія говорила, перед нею провели закованого в кайдани Пасхазія. Він був схоплений за розорення країни та пригноблювання місцевих жителів, відведений в Рим і там обезглавлений.

Мучениця продовжувала стояти, допоки не причастилася Пречистих Христових Тайн. Після цього вона спочила і була похована на місці катування. Кончина святої наступила в 304 році. Над її мощами спорудили церкву.

Добавить комментарий