30 грудня Церква выдзначає день пам’яті святого Сергія (Флорінського)

Святий Сергій (Сергій Федорович Флорінський) народився в 1873 році в місті Суздалі у священницькій сім’ї. В 1893 році він закінчив Володимирську семінарію і став учителем в Яксаєвському земському училищі Суздальського повіту. Сергій одружився на дочці священника Іоанна Смоленського Єлизаветі. В 1900 році він був хіротонізований в ієрея і зайняв вакансію священника в церкві 151 піхотного П’ятигірського полку. Своє служіння святий звершував у містечку Береза-Картузька Гродненської губернії, де розміщувався полк.

Коли почалася російсько-японська війна, одна рота з полку відправилася у Маньчжурію. Протягом війни сюди ж прибували добровольці з солдат та офіцерів. Майже рік у Маньчжурії провів і отець Сергій. За служіння на фронті він отримав орден святої Анни ІІІ ступеня і пам’ятну бронзову медаль на Олександро-Георгіївській стрічці.

На початку Першої Світової війни угодник Божий відправився разом з П’ятигірським полком на передову. Він користувався любов’ю та повагою оточуючих. За свою діяльність святий був нагороджений таким самим орденом святої Анни, орденом святого Володимира IV ступеня і золотим наперсним хрестом.

Після революції 1917 року воєнне духовенство потрапило у тяжке становище. Йому доводилося терпіти байдужість і насмішки, остерігатися смерті не від ворога, а від революційно настроєних руських воїнів.

З червня 1917 року отець Сергій став служити у польовому запасному шпиталі в місті Везенберзі (Раквері) в Естляндії. Тут він швидко здобув любов усіх співробітників.

В січні 1918 року народний комісаріат видав наказ про звільнення з воєнного відомства усього священства. В цей час комітет шпиталю всупереч постанові влади вирішив залишити отця Сергія на службі «за бажанням усього складу службовців».

В лютому 1918 року Естляндію зайняли німецькі війська і тут був встановлений окупаційний режим. В наступному місяці шпиталь припинив функціонування, і батюшка Сергій втратив засоби до існування. Дозвіл, щоб повернутися на батьківщину, святий отримати не зміг.

Згодом владу у Везенберзі захопила Естляндська Трудова Комуна. В грудні 1918 року як представник старого реакційного режиму отець Сергій потрапив за ґрати разом з багатьма іншими жителями міста.

Справу угодника Божого розглядали недовго. Вкінці короткого допиту він заявив, що єдина його вина в тому, що він священник. 26 грудня святий був засуджений до розстрілу, який звершили в лісі Палермо. Нині тут стоїть пам’ятний камінь всім страченим в той час.

Коли більшовики покинули місто, тіла розстріляних переховали. Останки протоієрея Сергія погребли на міському кладовищі біля православної каплиці.

2 липня 2003 року під час проведення розкопок були знайдені нетлінні мощі священномученика.

Добавить комментарий