13 січня Церква відзначає день пам’яті преподобного Паїсія Святогорця

Святий Паїсій (Арсеній Езнєпідіс) походив з Фарас Каппадокійських, що у Малій Азії, і народився в 1924 році. Батько святого на ім’я Продромос відрізнявся благочестям і патріотизмом. Він походив з благородної сім’ї, яка не одне покоління начальствувала у Фарасах. Через переслідування з боку турків Продромос змінив своє прізвище Феодосіу на Езнєпідіс, що означає «іноземець». Матір Арсенія звали Євлогією. У благочестивого подружжя народилося десять дітей.

Коли Греція зазнала поразки в греко-турецькій війні, відбулося переселення греків, що проживали в Малій Азії, у Грецію і турків, що проживали у Греції, в Туреччину. Сім’я преподобного також змушена була мігрувати, і хлопчик пережив важку путь невдовзі після свого народження в тому ж 1924 році. Перед подорожжю він був хрещений святим Арсенієм Каппадокійським з іменем Арсеній. При цьому Арсеній Каппадокійський дав йому своє ім’я і сказав, що хоче залишити після себе монаха.

В Греції певний час біженці перебували в порту Пірея, потім у фортеці на острові Керкіра, звідки їх переселили у Коніцу. Продромос, що залишався старостою фарасіотів, перш за все подбав про забезпечення землею інших сімей, а для своєї сім’ї взяв найгірший наділ. Коли він розчищав порослу колючими рослинами неорану землю, то пошкодив вогнем і димом очі.

Арсеній навчився від своїх батьків благоговіння до Бога та жертовного служіння людям. Особливим його наставником після святого Арсенія була матір, яка вчила дітей смирення та стримання.

Благоговійний отрок ревно читав Святе Письмо та житія святих. Старший брат ховав від нього книги, щоб їх читання не вплинуло погано на навчання Арсенія. Напередодні великих свят хлопчик цілі ночі проводив у молитві, і брат вкладав його спати насильно.

Якось Арсеній почув теорію Дарвіна, і в його думки закралися сумніви. Тоді він вирішив молитися з твердим переконанням, що якщо Христос – Бог, то обов’язково дасть йому знак, аби він перестав вагатися в вірі. Декілька годин святий молився і клав поклони. Потім він став міркувати про Христа і удостоївся дивного видіння. Йому явився Христос і сказав: «Я є воскресіння і життя: той, хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе». Ті ж самі слова були написані у розкритому Євангелії, яке Арсеній тримав у лівій руці.

В початковій школі отрок був старанним учнем. За живі та виразні очі його прозвали світлячком. В гімназію навчатися Арсеній не пішов. Щоб підтримувати сім’ю, він зайнявся теслярським ремеслом.

Святий був наділений творчими здібностями. Він писав вірші та тропарі, вмів малювати. Свою роботу він виконував бездоганно. Коли ж йому доводилося робити гроби, він плату за це ніколи не брав і таким чином співчував людському горю.Святий був наділений творчими здібностями. Він писав вірші та тропарі, вмів малювати. Свою роботу він виконував бездоганно. Коли ж йому доводилося робити гроби, він плату за це ніколи не брав і таким чином співчував людському горю.

Під час греко-італійської війни, окупації та громадянської війни матір святого багато допомагала бідним. Вона переживала за синів, що воювали, і Арсеній був її утіхою та підтримкою. Він виконував всі селянські роботи, і батьки йому на підмогу найняли робітника. Проте той був безсовісним, трудився залежно від настрою, сам їздив на коні, а святий ходив пішки.

В 1945 році Арсенія призвали на військову службу. Він неодноразово заміняв на передовій інших солдат, які мали дружин та дітей. Преподобний служив переважно радистом і благополучно повернувся додому в 1949 році.

В 1950 році угодник Божий став на Афоні послушником отця Кирила, майбутнього ігумена обителі Кутлумуш. Через деякий час отець Кирил благословив Арсенію поселитися в монастирі Єсфігмен, де в 1954 році святий прийняв рясофор з іменем Аверкій. В 1956 році в обителі Філофей преподобний був пострижений в мантію з іменем Паїсій. Він ревно подвизався, постійно молився і допомагав наскільки міг братії.

З 1958 року Паїсій проживав у монастирі Різдва Пресвятої Богородиці в Стоміо Коніцькій. Сюди святого покликали, щоб він допоміг зупинити поширення єресі, і преподобний зміг допомогти тисячам душ.

В 1962 році угодник Божий відправився на Синай. Він багато трудився, а на отримані гроші купував їжу, яку роздавав бедуїнам. Вони його дуже любили.

З 1964 року святий подвизався в Іверському скиті на Афоні. В 1966 році він тяжко захворів, і йому вирізали велику частину легень.

В 1978 році Паїсій поселився в келії Панагуда монастиря Кутлумуш. Сюди до нього притікали тисячі людей. З ранку до вечора він утішав стражденні душі і наповнював їх вірою, надією та любов’ю до Бога. Поступово святий знесилювався тілесно.

Восени 1993 року тяжко хворий старець прибув у монастир святого Іоанна Богослова, розташований поблизу поселення Суроті в околицях Салонік. Тут він скінчався 12 липня 1994 року. Місце погребіння святого стало святинею для православного світу.

13 січня 2015 року преподобний Паїсій був прославлений в лику святих Константинопольською Православною Церквою. В тому ж році ім’я угодника Божого було включене в місяцеслов Руської Православної Церкви.

Добавить комментарий