17 січня Церква відзначає день пам’яті священомученика Павла (Фєліцина)

Святий Павло (Павло Іванович Фєліцин) народився в 1894 році в селі Карповому Дмитрівського повіту Московської губернії в священницькій сім’ї. Він навчався спочатку в Дмитрівському духовному училищі, а після його закінчення в училищі ім. Шелапутіна в Москві. В 1914 році святий став псаломщиком в храмі Воскресіння Христового в селі Карповому. В наступному році Павла мобілізували в діючу армію і в 1916 році він був взятий в полон. В 1918 році угодник Божий повернувся на батьківщину і приступив до служіння псаломщика у Воскресенській церкві.

В 1920 році Павло був хіротонізований в диякона, а в 1923 році – у священника. Спочатку він священнодіяв у Миколаївському храмі села Горок Дмитрівського повіту, а з 1931 року – у московському храмі Ризопокладення у Леонові. В Москві святий поселився у матушки Олександри Іванівни Смірнової, вдови священника Володимира Смірнова. Будинок, де мешкала Олександра Іванівна, належав церкві, і в ньому проживав весь причет церкви Ризопокладення.

В листопаді 1937 року угодник Божий був арештований і ув’язнений в Таганській тюрмі Москви. Через десять днів після цього у Олександри Іванівни провели обшук. Вона застала співробітників НКВС в себе вдома, коли повернулася з роботи. Заради розваги безбожники почали вимагати від матушки та її дочки, аби ті пограли на фісгармонії, і матушка виконала їхню вимогу. Потім співробітники НКВС подали їй на підпис документ, що в неї немає до них претензій, і повеліли піти разом з ними, нібито для подання показань. При цьому Олександрі Іванівні обіцяли, що через годину вона повернеться додому.

Під час допиту у матушки запитали її анкетні дані, а потім їй повідомили про наявність свідчень щодо того, що в неї вдома проводяться контрреволюційні зібрання, наслідком яких є агітація проти виборів до Верховної Ради. Олександру Іванівну обурив такий наклеп, і вона заперечила його. Після цього її ув’язнили в тюрмі у Москві, і лише через вісім років вона потрапила з каторги додому.

Отця Павла затримали разом з іншими священнослужителями та мирянами, що проживали в Леонові. Один з них, який став обновленцем, обмовив святого в тому, що він проявляє велику злобу до радянської влади. Потім на допиті в угодника Божого запитали, до Церкви якого напрямку він належить, і сповістили йому, що слідству відомо про проведення ним контрреволюційної агітації. У висунутому звинуваченні святий винним себе не визнав.

В грудні 1937 року отець Павло був засуджений до 10-річного ув’язнення у виправно-трудовому таборі. 17 січня 1941 року він помер у місці позбавленні волі. Тіло угодника Божого поховали у невідомій могилі.

Добавить комментарий