22 січня Церква відзначає день пам’яті святого Іони Київського

Преподобний Іона народився в 1802 році в сім’ї бідних міщан Павла та Пелагеї Мірошниченків, що походили з посаду Крюкова Кременчуцького повіту Полтавської губернії. В Святому Хрещенні він був названий Іоанном.

Хлопчик не мав змоги здобути гарну освіту, проте навчився читати за Часословом та Псалтирем. Господь наділив Іоанна гарною пам’яттю та високими розумовими здібностями. Святий читав багато книжок, особливо релігійно-морального змісту.

Змалку Іоанн відрізнявся набожністю і часто бував у монастирях. 8 років він був послушником у старця Серафима Саровського і в цей час навчився звершувати умну молитву. В 1836 році з благословіння преподобного старця Іоанн став послушником у Брянській Білоберезькій пустині. В 1843 році він прийняв чернечий постриг з іменем Іона, а в 1845 році удостоївся сану ієродиякона.

Святий віддавався суворим подвигам посту і стримання, постійно перебував у молитві та богомисленні, ретельно стежив за своїм внутрішнім життям і духовним розвитком. Якось він мав дивне видіння, яке зрозумів як повеління Боже влаштувати на берегах Дніпра новий монастир, тому і відправився в Київ.

В 1851 році отець Іона поселився в Київському Нікольському монастирі. В 1858 році він був зведений в сан ієромонаха, а 1860 році став подвизатися в Києво-Видубецькій обителі. Святий мав духовний досвід і відрізнявся благочестям, тому багато людей зверталося до нього за порадами і ставало його духовними чадами.

Дружина київського генерал-губернатора княгиня Васильчикова була духовною дочкою святого і робила щедрі пожертви. Вона багато посприяла заснуванню Свято-Троїцької обителі. В 1867 році був збудований дерев’яний храм в ім’я Святої Трійці, який в 1871 році замінили просторим кам’яним храмом. Княгиня Васильчикова подарувала монастирю 55 десятин землі поблизу Києва. Поступово у власності обителі зосередилося багато земель і було налагоджене сільське господарство.

В 1872 році отець Іона удостоївся сану ігумена. В 1886 році він став настоятелем Києво-Межигірської Спасо-Преображенської обителі і був зведений в сан архімандрита.

В грудні 1899 преподобний через старість був звільнений від управління Свято-Троїцькою обителлю і залишений її настоятелем. 100-річний старець майже до самої кончини зберігав бадьорість духу і енергійно займався упорядкуванням монастиря. Наприкінці життя святий страждав від невиліковної тяжкої хвороби, однак продовжував приймати народ. Усім, хто знав його, преподобний показав приклад духовного пильнування та самовідданого труда у славу Божу.

Архімандрит Іона, в схимі Петро, мирно відійшов до Господа 9 січня 1902 року. Заснований ним Свято-Троїцький монастир став пристанищем спасіння. В монастирі панує дух смирення та послуху, дух братолюбності та відданості волі Божій.

Добавить комментарий