24 січня Церква відзначає день пам’яті сповідника Володимира (Хіраска)

Святий Володимир (Володимир Григорович Хіраско) народився в 1874 році в місті Кам’янці-Подільському, Подільської губернії в священницькій сім’ї. Він закінчив Кам’янець-Подільське духовне училище, а потім Подільську Духовну семінарію, після чого вчителював у церковнопарафіяльних школах. В 1899 році святий удостоївся зведення в сан ієрея і почав служити в храмі Вознесіння Господнього в селі Омельному Ігуменського повіту Мінської губернії.

Через 8 років отця Володимира перевели в Георгіївський храм села Юревичів того ж повіту. В 1911 році угодник Божий став настоятелем церкви в честь Ікони Богородиці «Всіх скорботних Радість» у Мінську. 

Цей храм був зведений при училищі сліпих, про яких батюшка піклувався з великою любов’ю. Крім священницького служіння, святий займався викладанням Закону Божого в чоловічій та жіночій гімназіях. Також він входив до складу Мінського єпархіального опікунства про бідних духовного звання. Отець Володимир був удостоєний сану протоієрея.

В 1919 році угодника Божого вперше арештували за звинуваченням у зв’язках з есерами, але невдовзі звільнили через недоведеність вини. Наступний арешт святого здійснили в 1925 році. Цього разу йому приписали зв’язок з Польським Генеральним консульством. Матушка отця Володимира, Марія Титівна, залишилася сама з 5-ма неповнолітніми дітьми.

Парафіяни, щоб підтримати батюшку, писали йому в тюрму. Вони вітали угодника Божого зі святом Різдва Христового та говорили про те, що отця Володимира ув’язнили за правду, якої велів триматися Сам Господь Іісус Христос. Віруючі зауважували, що брехня правду сильно ненавидить. Так, цар Ірод вбив у Віфлеємі 14 тис. немовлят, щоб знищити правду, але вона залишилася жити, і буде жити. Так само і тепер чинять безбожники, що стоять при владі. Вони йдуть стопами Ірода, Іуди та розбійників, які вбивали Христа. Також парафіяни писали отцю Володимиру, що з їхніх очей мимоволі ллються сльози через його незаслужене страждання.

Листи віруючих потрапили до рук слідчих, і останні стали вимагати від священника вказати імена їхніх адресантів. Однак святий нічого не повідомив.

Навесні 1926 року отець Володимир був засуджений до 3-річного заслання, яке відбував у місті Орлі. 12 березня 1929 року він прибув у Мінськ і повернувся до свого служіння. Невдовзі в газеті «Робітник» з’явилася стаття, в якій батюшку звинувачували у контрреволюційній діяльності. 26 березня святого знову арештували.

В процесі слідства угодник Божий повідомив всі теми проповідей, які проголошував парафіянам, і сказав, що ніяких антирадянських та контрреволюційних лозунгів у них не було. В тюрмі в святого різко погіршилися зір та слух. Він звертався до начальства з проханням прислати до нього лікаря, але відповіді не отримав.

Отця Володимира засудили до 3-річного ув’язнення в сибірських таборах. Коли в 1932 році закінчився строк позбавлення волі, угодник Божий був майже сліпим і тяжко хворим. Він поселився у місті Гжатську (нині Гагарін) Смоленської області, де через декілька місяців віддав душу Господу. Місце поховання святого невідоме.

В Мінську нині діє церква, освячена в честь священносповідника Володимира Хіраска, а при храмі ікони Богородиці «Всіх скорботних Радість» існує молодіжне братство в його ім’я.

Добавить комментарий