11 лютого Церква згадує мучеників Іоанна, Леонтія і Костянтина

Святий Іоанн (Іван Михайлович Гранітов) народився в 1875 році. Він удостоївся сану протоієрея і служив настоятелем Миколаївського храму в станиці Талгар Верненського повіту Семіреченської області. В цьому ж храмі служив дияконом святий Костянтин (Костянтин Іванович Звєрєв). Він народився в 1881 році і після закінчення Верненської класичної гімназії та Ташкентської учительської семінарії був хіротонізований у диякона.

11 лютого 1920 року більшовики арештували отця Іоанна. Святого звинуватили в контрреволюційних виступах проти радянської влади та приховуванні запасів хліба. Безбожники вирвали в угодника Божого бороду, викололи йому очі і ланцюгом наперсного хреста пиляли йому шию. Коли мученика катували, він вигукнув православним, щоб вони не відрікалися від Бога. Диякон Костянтин бачив, як жорстоко катують священника, і заступився за нього. Кровопивці одразу приступили до отця Костянтина та порубали його шашками. Останки диякона вони поклали в мішок і кинули в яр біля кладовища. На цьому ж місці проводилися розстріли. Протоієрея Іоанна розстріляли наступної ночі – з 11 на 12 лютого 1920 року.

Святий Леонтій (Кліменко) народився в 1887 році і священнодіяв у селі Євгеньєвці Верненського повіту Семіреченської області. Безбожники звинуватили його в контрреволюційних виступах, в насміханні над комуністичною партією, в зберіганні бойових припасів та відмові молоти хліб комуністам. Отця Леонтія схопили і розстріляли вночі з 11 на 12 лютого 1920 року разом зі священномучеником Іоанном Гранітовим.

Мощі святих почивають у невідомій могилі поблизу станиці Талгар.

Добавить комментарий