Часто батьки віддають дітей задовго до того, як йдуть з сім’ї

Батьки, які пішли з родини по своїй волі, люблять підкреслювати, що з дітьми вони залишилися в добрих стосунках, нічого не змінилося. І з їх точки зору дійсно нічого не змінилося: вони як не брали участь в житті власних дітей, так і продовжують в тому ж дусі.

Їм щиро здається, що пам’ятати, як звуть, пам’ятати, скільки років, а ще зводити в парк і перегодувати солодким — це і є відносини з дитиною. А це не так. Відносини з дитиною — це щоденний контакт, повне занурення.

І батьки, які цей контакт мали, глибоко страждають, коли він переривається. Вони йдуть на болісні компроміси, щоб контакт з дитиною не втратити, оскільки цей зв’язок — невід’ємний від ідентичності батька.

Я — мама або  тато, і це значить, я кожну хвилину знаю, чим живе моя дитина, чому він сьогодні сумував, що його розсмішило, де йому було боляче, важко, страшно. Я це знаю, бо я питаю, і дитина ділиться або не ділиться — і тоді я шукаю можливість її втішити інакше.

Я — мама або тато, неважливо —  я — дзеркало, в яке дитина заглядає постійно. Вона ще довго буде бачити себе моїми очима. Я повинен бути в доступі, я повинен бути добрим дзеркалом, і це не обговорюється.

Як батько я знаю, що дитина читає, дивиться, у що грається, що слухає, ми обговорили кожну книжку і кожну пісню, я знаю її друзів у школі і у дворі, знаю про взаємини всередині класу, знаю, у кого які іграшки, знаю батьків друзів і підтримую з ними хороші стосунки.

Знаю  сильні і слабкі місця дитини, знаю, коли вона працездатна, а коли ні, знаю графік щеплень, планую час / поїздки / покупки з урахуванням її інтересів, які постійно моніторю.

Я знаю її розмір ноги, одягу, голови, знаю, що час міняти кросівки, я знаю, як втішити дитину так, щоб вона дійсно втішилась, а не замовкнула та змирилась з тим, що її не розуміють.

Все це повинен знати і вміти  батько. Інакше який сенс дорікати розведеному чоловіку в тому, що він не займається своїми дітьми?

Він ними і до того не займався. Нічого не змінилося. Як не було контакту, так і немає. Як йому здавалося, що батьківство — це купити ролики і нагодувати морозивом, так він і продовжує все те ж саме раз на місяць робити, вважаючи себе відмінним батьком: навідую ж і навіть плачу аліменти.

Неможливо піти від дитини, якщо ти знаєш, що ти — його система життєзабезпечення. Неможливо перервати контакт з дитиною, тому що ти і є контакт, щоденний, постійний, уважний, глибокий, цілющий. Зовсім не простий.

Добре, що батьків, які усвідомлюють важливість батьківства, стає все більше…

Автор: Masha Rupasova

Добавить комментарий