20 лютого Церква відзначає пам’ять святого Луки Елладського

Святий Лука народився в грецькому поселенні Касторії в сім’ї бідних землеробів і був названий Стефаном. Вже в дитячому віці він прагнув до безмовності і віддавався подвигам посту. Отрок вживав лише хліб, воду та городину. Він слухався своїх батьків і допомагав убогим.

Після смерті батька юнак залишив землеробство і зайнявся книжним навчанням. Він багато часу проводив у богомисленні та молитві. Декілька разів матір бачила крізь шпарину, як Лука, що довго не виходив зі своєї кімнати, стояв у повітрі під час молитви, піднесений над землею.

Душа юнака прагнула до чернецтва. Він потай покинув рідний дім та поступив у один з монастирів Афін. Тим часом матір сильно тужила за ним і просила Господа повернути їй чадо. Господь почув материнську молитву. Ігумен того монастиря тричі бачив уві сні, як плаче матір юнака і докоряє йому, що він відібрав у неї єдину відраду. Після цього він призвав юнака до себе і повелів йому повернутися до матері. Чотири місяці святий провів вдома, а потім з материнського благословіння присвятив себе служінню Богу.

Преподобний прийшов на приморську гору, що називалася Іоанновою, і спорудив собі келію біля церкви святих безсрібників Косми та Даміана. Тут він проводив подвижницьке життя, умертвляв свою плоть і боровся з нечистими духами. У нічний час Лука молився і творив часті поклони, через що від знесилення падав на землю. Вдень святий віддавався трудам у насадженому власноруч саду, а вирощені плоди роздавав тим, хто приходив до нього, або залишав у кошику на чужих нивах.

Одного разу до подвижника прийшли два старці-паломники і постригли його у монахи. Лука вирішив провести мандрівників, але не мав, що їм дати в дорогу. Він потай молився, щоб Господь послав їжу старцям. Коли мандрівники сіли відпочити на березі моря, раптом з води вискочили одна за одною дві великих риби і впали до їхніх ніг. Так Бог виконав прохання святого.

Після прийняття постригу Лука віддався ще більшим подвигам. Лише на короткий час він забувався сном, при цьому спав у подібній до гробу ямі, викопаній у келії.

Чутка про доброчесність преподобного поширилася у довколишній місцевості, і до нього став стікатися народ. Якось до угодника Божого прийшли два брати, що не могли знайти залишений батьком спадок і підозрювали один одного в присвоєнні скарбу. Лука спочатку відмовлявся помолитися за них Богу, але оскільки брати часто просили в нього допомоги, погодився і вказав їм, де знаходиться скарб.

Якось під бісівським впливом прийшли до Луки три грішних жінки і стали сповідати йому свої тяжкі гріхи, аби він молитвою зцілив їхні душі. Преподобний не мав священного сану і посилав їх до священника, проте жінки не послухалися його і повідали йому про свої гріхопадіння. Після такого візиту грішниць на святого напали скверні помисли, і його умертвлену плоть сколихнула пристрасть. Щоб перемогти бісівську спокусу, Лука три дні простояв на одному місці і зі сльозами молився Богу. Після цього він зовсім знесилився і ненадовго заснув. Уві сні преподобний побачив Ангела, який вудкою, опущеною через гортань до нутрощів Луки, витягнув з його тіла м’ясистий і кровавий шматок, викинув його та сказав: «Дерзай і не бійся». Тоді святий зрозумів, що Бог звільнив його від плотської похоті.

Преподобний отримав від Господа дар прозорливості і передрік нашестя на грецьку землю болгар. Одного чоловіка святий прозорливо викрив у звершеному вбивстві, а іншого – у крадіжці.

Коли болгарські війська напали на Грецію, Лука поселився в Патрах, де 10 років служив з покорою та старанням одному стовпнику. Потім він повернувся на місце своїх подвигів.

Одного разу святий відправився у монастир, який знаходився у Фівах, щоб відвідати ігумена Антонія. Про перебування преподобного у монастирі дізнався один чоловік, син якого тяжко хворів і наближався до смерті. Він прийшов до святого і з вірою став просити, аби Лука провідав болящого. Спочатку преподобний зі смирення відмовлявся, але вмовлений ігуменом прибув до хворого та помолився за нього. Після цього, щоб уникнути суєтної слави, святий поспішив повернутися на місце свого подвижництва. Хворий отрок зцілився.

На Іоанновій горі безмовність Луки порушували відвідувачі. Святий залишив гору і разом з учнем поселився в пустинній місцевості, що називалася Калавіє.

Якось в келію святого за його відсутності увійшли моряки, що неподалік пристали до берега, і забрали жорна. Святий побачив пропажу, прийшов до моряків і попросив, щоб вони повернули його річ. Ті сказали, що вони нічого не брали. Лука відповів, що Господь відплатить їм, як захоче, і пішов з пустими руками. Моряк же, який взяв жорна, раптом впав мертвим. Налякані матроси повернули святому украдене і повідали про те, що сталося. Лука багато днів плакав за померлим.

Через декілька років сталося нашестя арабів, і преподобний переселився спочатку на острів Ампіль, а потім у місце, що називалося Сотіріє, де проживав до самої своєї кончини. Навколо святого зібралася братія, і виник монастир. Повчаннями та прикладом свого життя угодник Божий приносив духовну користь братії; своїми молитвами він зцілював недуги.

Преподобний Лука відійшов до Господа в середині Х ст. На його погребіння зібралося багато народу. Тіло святого поховали в келії, де він подвизався.

Згодом мощі святого були знайдені нетлінними. З них витікало благовонне миро, через яке болящі отримували зцілення. Келія Луки була перетворена на церкву.

Добавить комментарий