3 березня Церква відзначає день пам’яті святого Феодора Санаксарського

Святий Феодор (Іоанн Ігнатійович Ушаков) народився в 1718 році в сільці Бурнаковому Романовського повіту Ярославської губернії у благочестивій дворянській сім’ї. В юнацькому віці він поступив на службу у гвардійський Преображенський полк в Санкт-Петербурзі.

Разом з товаришами Іоанн проводив веселе привільне життя. Якось під час шумного зібрання гвардійців раптово помер один із них, причому до цього він був повністю здоровим. Ця смерть настільки вразила Іоанна, що він відрікся від благ світу і потай залишив столицю. Святий поселився на березі ріки Двіни в поморських лісах, де знайшов пусту келію. Тут святий подвизався більше 3 років. Угодник Божий віддавався посту, молитві і з терпінням переносив скорботи. Христолюбиві мешканці довколишніх поселень приносили йому їжу.

В той час у лісах шукали розкольників та пустинників, що проживали без документів. В одному поселенні, куди Іоанн прийшов за найбільш необхідним, його схопили та побили. Після цього пустинника потягнули в Архангельськ для суду. В дорозі мучителі сильно втомилися і за проханням преподобного погодилися відпустити його. Тоді Іоанн прибув у Площанську пустинь Орловської губернії, де назвав себе церковнослужителем. Настоятель пустині зрозумів, що юнак походить з дворянського роду і, щоб не мати через нього неприємностей, поселив його у віддаленій келії в лісі.

Невдовзі святого, що не мав виду (паспорта), затримала розшукова команда, послана для виявлення тих, хто ховається в лісах від закону. Коли він сповістив, що потай залишив службу в гвардії, його доставили в Санкт-Петербург до імператриці Єлизавети Петрівни. Вона запропонувала Іоанну повернутися до служби у колишньому чині, однак він відмовився і висловив бажання жити для Бога та подвизатися у Саровській пустині. Государиня погодилася і для випробовування залишила юнака тимчасово проживати в Олександро-Невському монастирі. В 1748 році після 3-річного проходження послухів Іоанн був пострижений у чернецтво з іменем Феодор. Преподобний ревно подвизався і віддавався посту та молитві.

До святого, що проводив подвижницьке життя, прихильно ставилися імператриця Єлизавета Петрівна та наслідник престолу Петро Федорович. Жителі Петербургу стали приходити до Феодора за повчанням. Це викликало ненависть та заздрість у вчених насельників монастиря, і вони стали жалітися на святого владиці. В результаті владика заборонив впускати в монастир тих, хто йде за порадою до Феодора. Невдовзі цю заборону скасували, але гніватися на святого і замишляти проти нього зле не перестали.

10 років Феодор провів у Олександро-Невському монастирі, а потім його відпустили в Саровську пустинь. Слідом за ним відправилися духовні чада. Учениць святий розмістив у місті Арзамасі в дівочому Нікольському монастирі (пізніше вони були переведені у Алєксєєвську общину), а з учнями поселився в Саровській обителі.

Через 2 роки угодник Божий випросив у саровських старців приписану до Саровської пустині збіднілу Санаксарську пустинь, що знаходилася за декілька верст від міста Темнікова на березі ріки Мокші. Свою назву обитель отримала від розташованого за її стінами озера Санаксар. Тут преподобний поселився разом зі своїми учнями в 1759 році. Багато довелося докласти зусиль, щоб відбудувати частково чи повністю зруйновані будівлі та закріпити за пустиню лісні угіддя, сінні покоси та рибні лови, що колись їй належали.

В 1762 році Феодор був хіротонізований в ієромонаха та призначений настоятелем відродженої Санаксарської обителі, якою управляв зі строгістю.

Богослужіння в пустині тривали близько 9 – 12 год. Преподобний вимагав неквапливого читання, щоб і простим людям було зрозуміло. В церкві монахи стояли безмовно і не дивилися на інших. Святий взяв на себе духовне керівництво усією братією, кожен з якої міг прийти до преподобного у будь-яку пору доби, аби відкрити йому свої помисли.

В 1765 році Санаксарська пустинь отримала статус монастиря. Кількість братії умножалася, і преподобний зайнявся зведенням замість старого дерев’яного храму кам’яного двоповерхового з вівтарями в честь Володимирської ікони Богородиці та усічення голови св. Іоанна Предтечі.

Отець Феодор мав багато чеснот і робив багато добра людям. Щоб увінчати його достойне життя не вистачало невинного страждання, і Господь дав можливість Своєму угоднику перенести таке випробування.

На преподобного ополчився Темніковський воєвода Нєєлов, що був його духовним чадом і спочатку у всьому слухався свого наставника, а потім став звершувати злодіяння та кривдити народ. Отець Феодор викривав Нєєлова, і той задумав позбутися старця та звів на нього наклеп. В результаті святий був позбавлений звання настоятеля та священника і посланий в Соловецький монастир. Тут в строгому ув’язненні преподобний провів 9 років. Він відчував нестачу у всьому необхідному, страждав від холоду та чаду в кам’яних келіях. Не раз отець Феодор втрачав свідомість. Тоді послушники витягували його і обтирали снігом.

Тим часом учень старця монах Феофан (згодом архімандрит Кирило-Новоєзерського монастиря) став келійним служителем у митрополита Петербурзького Гавриїла. Він розповів святителю, що старець страждає невинно, і за клопотанням владики святого повернули у його обитель в колишньому сані. Братія радо зустріла свого духовного отця і почала приходити до нього заради духовної користі. Крім того, до преподобного стало знову стікатися багато народу. Це викликало невдоволення у настоятеля монастиря Венедикта. Він визнав себе приниженим і почав жалітися єпархіальному начальству на святого. Внаслідок цього ходити до старця заборонили.

Через декілька років настоятель Венедикт примирився з преподобним і скінчався. Після його смерті святий отримав свободу і зміг поїхати в Арзамас до своїх духовних чад. На зворотному шляху він побував у Саровській обителі, де простився з усіма старцями. В Санаксарському монастирі преподобний невдовзі спочив. Його кончина наступила 19 лютого 1791 року. Тіло угодника Божого поховали біля створеного ним храму з північного боку. Нині мощі отця Феодора почивають в соборному Іоанно-Предтеченському храмі монастиря.

Добавить комментарий