5 березня Церква відзначає день пам’яті святого Григорія (Хлєбунова)

Святий Григорій (Григорій Микитович Хлєбунов) народився в 1873 році в селі Шуватовому Сімбірської губернії в селянській сім’ї. Вдома він отримав церковне виховання, а освіту здобував у сільській школі. Через бідність Григорій поїхав працювати у Астрахань. Тут він зустрів свою майбутню дружину Дарію Степанівну.

Душа святого прагнула до служіння Господу, і він став псаломщиком у храмі села Басів Астраханської губернії. З 1917 року, коли більшовики вчинили переворот, угодник Божий почав цілеспрямовано готувати себе до священства. В 1921 році він удостоївся ієрейської хіротонії і до 1923 року служив у церквах Астрахані. Після цього отця Григорія призначили настоятелем храму в честь Рудненської ікони Богородиці села Началова Астраханської області, де він служив до свого арешту.

Коли святий прибув у Началове, то перш за все хотів з’ясувати, хто з парафіян твердий у Православ’ї, а хто схиляється до обновленства. З цим запитанням він став ходити по домівках селян. Це викликало підозру в голови сільради, і він поцікавився у священника, для чого той ходить оселями сільських жителів і щось записує. Отець Григорій його цікавості не задовольнив. Тоді голова сільради звернувся до прокурора, щоб проти святого була відкрита кримінальна справа про «умисні дії в інтересах протирадянського табору». Матеріалів для звинувачення святого було недостатньо, і справу припинили.

Угодник Божий ревно звершував своє служіння і мужньо проповідував Слово Боже. В своєму домі він влаштував щось подібне до бібліотеки і давав читати парафіянам зібрані духовні книги.

1929 рік ознаменувався початком колективізації. Знищувалися селянські господарства, ламався селянський побут, проводилося нещадне гоніння на Церкву Божу, оскільки побут селян був тісно пов’язаний з Православ’ям. Під час таких випробувань зміцнювалася віра, і люди більше зверталися до Бога. В храм села Началова збиралося багато парафіян, чому сприяли і проповіді священника.

В 1930 році напередодні Богоявлення в Началовому відбулися збори, на яких вирішувалося питання про переплавку церковних дзвонів. Присутні на зборах селяни висловили категоричний протест, в чому влада побачила результат діяльності отця Григорія. Тоді секретар місцевої партійної ланки послав заяву уповноваженому ОДПУ по Астраханському району, в якій повідомляв, що навколо священника зібралася група куркулів, в результаті діяльності яких на всіх громадських зібраннях висловлювалися антиколгоспні заклики. В заяві секретар вказав і перелік осіб, якими, на його думку, має займатися ОДПУ.

На початку лютого отця Григорія разом з декількома селянами арештували. В його домі були знайдені газетна вирізка з промовою австрійського міністра іноземних справ, що мала антибільшовицький зміст, та декілька листів від віруючих людей. Один лист був рекомендаційним і повідомляв про мандрівника Івана Івановича, якого Астраханський архієпископ Фадей назвав хорошою людиною. Згадану вирізку з газети знайшли в книзі житій святих. Отець Григорій сповістив, що він не знає звідки у нього ця вирізка, і можливо вона знаходиться в книзі ще з часу його служіння в Астрахані або покладена кимось з тих, хто брав у нього книгу для читання.

Після допиту в Началовому святого помістили в тюрму при Астраханському ОДПУ, де знову допитали. Отець Григорій сповістив, що не знає автора листа, в якому мандрівник Іван Іванович, він же старець Іван, рекомендується хорошою людиною. Також святий сказав, що мандрівник Іван бував у нього вдома, пив чай і довго не затримувався; розмовляли вони на релігійні теми, і думок, шкідливих з точки зору існуючої влади, не торкалися.

Коли угодника Божого арештували, Богослужіння припинилися. Тоді церковна рада зі згоди районного виконавчого комітету запросила до себе священника Петра Цвєткова. Перед тим, як почати священнодіяти, він мав стати на облік у сільраді. Його пообіцяли зареєструвати, але співробітник, який мав це зробити, кудись поїхав. Один із членів церковної ради отримав усну згоду представників влади на звершення Богослужіння, і напередодні Стрітення Господнього була відслужена Всеношна. Внаслідок цього священник та члени церковної ради були арештовані за звинуваченням у звершенні Богослужіння без реєстрації. Великий натовп народу став вимагати звільнення арештованих, і їх відпустили. Селяни визнали це звільнення своєю перемогою.

Невдовзі місцева влада вирішила виселити з села сім’ї заможних селян та позбавленців, а їхнє майно розграбувати. Майбутнє виселення та попередні арешти викликали сильне обурення в народі.

22 лютого, коли у будівлі сільради перебувало керівництво села та місцеві партійні керівники, сюди став збиратися народ, що вирішив не допустити виселення односельців. Один селянин піднявся на дзвіницю і вдарив у набат. З усього села люди рушили до сільради, причому одна жінка обірвала багром телефонні проводи. Селяни підняли бунт, під час якого убили 6 чоловік і 10 поранили, будівлю сільради розгромили, а документи спалили. Всі розуміли, що скоро прибуде каральний загін. Декотрі хотіли і його зустріти відкритим протистоянням, а декотрі стали покидати село. Наступного ж дня прибули червоноармійці, і почалися арешти.

Кількість звинувачених у повстанні становила 43 чол. Сюди входили і арештовані раніше, в тому числі отець Григорій, хоча доказів його вини не було. В звинувачувальному висновку зазначалося, що хоча повстання відбулося стихійно, підготовка до нього велася давно, причому керівну роль відігравали священники та церковники.

В результаті слідства 14 чол. були засуджені до страти, а серед них і отець Григорій. Угодника Божого розстріляли 6 березня 1930 року в передмісті Астрахані. Мощі святого почивають у невідомій спільній могилі.

Добавить комментарий