6 березня Церква відзначає пам’ять святої Єлизавети (Тімохіної)

Свята Єлисавета (Єлисавета Олександрівна Тімохіна) народилася в 1881 році в місті Веневі Тульської губернії в селянській сім’ї Мартинових. В 1912 році вона стала дружиною вдівця Тимофія Герасимовича Тімохіна, що мав чотирьох дітей і служив жандармським унтер-офіцером при станції Голіцино неподалік від Москви. Хоча чоловік Єлисавети був жандармом, проте підтримував революціонерів, яким розповідав про обшуки та арешти, заплановані жандармським відділенням.

Після революції 1917 року Тимофія Герасимовича арештували як працівника жандармерії. Однак завдяки заступництву одного з революціонерів перед Дзержинським його невдовзі відпустили на свободу.

Допоки Єлисавета Олександрівна дівувала, то заробляла на прожиття кравецтвом. Після вступу у шлюб вона займалася вихованням дітей.

В 1922 році угодницю Божу обрали в церковну раду храму Преображення Господнього села Великих Вяземів Звенигородського повіту. Велику частину свого часу та сил Єлисавета віддавала життю парафії, яка через гоніння радянської влади, що мала намір закрити храм, перебувала у тяжкому становищі.

В 1937 році вийшло розпорядження Сталіна про проведення масових репресій. Тоді разом зі штатними співробітниками НКВС, яких не вистачало для виконання поставленого перед ними завдання, проведенням арештів та слідства за політичними статтями стали займатися співробітники міліції.

В січні 1938 року Звенигородським відділом НКВС було отримане розпорядження про проведення арештів серед місцевих жителів. Будучи членом церковної ради та дружиною колишнього жандарма, Єлисавета Олександрівна потрапила до складеного начальником Звенигородського відділу списку осіб, що підлягали арешту.

Для отримання необхідних слідству показань були підібрані лжесвідки. Одні з них погоджувалися не читаючи підписувати потрібні слідчим НКВС протоколи, другі самі лжесвідчили, як на знайомих, так і незнайомих людей, третім міліцейські слідчі обманним шляхом давали підписувати чисті листи або вписували в їхні показання необхідну інформацію. Коли таким чином слідча справа була оформлена, проводилися арешти жертв репресій.

16 лютого 1938 року арештували та допитали Єлисавету Олександрівну. Їй висунули звинувачення в контрреволюційній діяльності, зокрема, в поширенні наклепів в адресу радянської влади. У відповідь свята сказала, що не займалася поширенням наклепів, але як член церковної ради приділяє увагу церкві. Слідчий поставив вимогу, щоб угодниця Божа зізналася у висунутому їй звинуваченні, але вона винною себе не визнала.

Вкінці лютого Єлисавета Олександрівна була засуджена до розстрілу. 7 березня 1938 року її розстріляли. Тіло мучениці почиває у невідомій спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.

Добавить комментарий