7 березня Церква відзначає пам’ять святого мученика Миколая (Дмитрова)

Святий Миколай (Миколай Лаврович Дмитров) народився в 1878 році в селі Кунцевому Московської губернії в священницькій сім’ї. Його батько був болгарином за походженням. В 1900 році після закінчення Московської Духовної семінарії угодник Божий став вчителювати в рідному поселенні.

На початку ХХ ст. в селі Завідовому Тверської губернії служило два священники. Один з них, Миколай Розанов, тяжко захворів і лежав паралізований. Тож парафія залишилася без одного священнослужителя. Двоюрідна сестра Миколая Дмитрова працювала викладачем у гімназії, де навчалася дочка Миколая Розанова Катерина. Сестра святого знала, що її брат має намір прийняти священний сан, тому познайомила його з Катериною Розановою. Миколай запропонував Катерині стати його дружиною. Вона погодилася, але вінчання відклали, допоки Катерина закінчить гімназію. В 1908 році Миколай одружився.

В 1909 році святий був хіротонізований в ієрея і став служити в селі Завідовому. Тут було два храми – зимовий і літній – з вівтарями в честь Пресвятої Трійці, Успіння Божої Матері та Пророка Іллі. В парафію входили село Завідове та довколишні села, декотрі з яких знаходилися на відстані 25 верст від храму.

Отець Миколай був ревним, добрим та чуйним пастирем, і парафіяни любили його. Коли радянська влада конфіскувала в нього коня, він за будь-якої погоди ходив пішки у віддалені села, аби причастити болящого.

У отця Миколая та матушки Катерини народилося четверо дітей, і вони виховували їх у любові до Бога, Церкви та ближніх. Крім священницького служіння угодник Божий займався селянськими роботами, до яких залучав дітей. Часто разом з дітьми він допомагав своїм трудом іншим. Не дивлячись на те, що отець Миколай був небагатим і мав велику сімֹ’ю, він нікому не відмовляв у допомозі. Якщо приходили бідні, батюшка запрошував їх до столу. Його діти, коли бачили убогого, брали щось з дому і бігли, щоб подати.

Коли після революції почалися гоніння, святий, щоб прогодувати сім’ю та заплатити податки, змушений був продати будинок та купити стару халупу. Влада вмовляла батюшку перестати священнодіяти та відмовитися від сану, однак він не погодився. В роки гонінь отець Миколай удостоївся сану протоієрея.

В 1930 році був арештований другий священник села Завідова – протоієрей Григорій Раєвський. Безбожники зажадали, щоб отець Миколай лжесвідчив проти нього. Святий же сказав, що отець Григорій нічим себе проти радянської влади не проявляв.

В 1932 році влада поставила вимогу, аби отець Миколай напиляв і здав 150 кубометрів дров. У разі невиконання завдання йому загрожувало ув’язнення. Це була непосильна задача для священника, діти якого вже покинули батьківський дім. Святий написав скаргу, і його норму зменшили вдвічі.

Оскільки отець Миколай відмовлявся зняти з себе сан, його обкладали все більшими і більшими податками. Зрештою, в 1933 році настав той час, коли він не зміг їх заплатити, за що був ув’язнений у виправно-трудовому таборі терміном на рік. Після цього святий повернувся до свого служіння, і йому знову погрожували арештом.

В 1938 році угодник Божий, що тоді тяжко хворів, був вдруге арештований. Він чекав арешту, і всі необхідні речі вже були зібрані у валізу. Отця Миколая звинуватили у проведенні контрреволюційної діяльності, в чому він винним себе не визнав. Тоді слідчий запитав у святого, для чого той приготував валізу з речами, якщо не визнає за собою вини. Отець Миколай відповів, що після арешту псаломщика церкви вони з матушкою стали купувати на всякий випадок натільну білизну й для нього.

6 березня угодник Божий був засуджений до розстрілу. Вирок привели у виконання 8 березня 1938 року. Мощі святого почивають на одному з міських кладовищ Твері у невідомій спільній могилі.

Добавить комментарий