12 березня Церква відзначає день пам’яті святителя Арсенія (Мацеєвича)

Святий Арсеній (Олександр Мацеєвич) народився близько 1697 року в місті Володимирі-Волинському у священницькій сім’ї. Батько святого походив з польської шляхти. Угодник Божий навчався в Київській Духовній Академії. В 1733 році він уже мав сан ієромонаха. Святий відвідав Устюг, Холмогори та Соловецький монастир, де вів полеміку зі старовірами, що перебували там в ув’язненні. З цього приводу Арсеній написав твір «Умовляння розкольника».

В 1734 – 1737 рр. святий приймав участь в експедиції на Камчатку. В 1741 році Арсеній удостоївся зведення в сан митрополита Тобольського та всього Сибіру. На святительській кафедрі він захищав навернених до Православ’я інородців від гнобительства з боку воєвод, а священство від втручання світського суду.

Сибірські кліматичні умови негативно вплинули на здоров’я митрополита Арсенія, і в 1742 році його перевели на Ростовську кафедру та удостоїли членства в Синоді. Владика, що відрізнявся строгим ставленням до підлеглих, став різким опозиціонером світської влади. Він був останнім противником церковної реформи Петра І, домагався від імператриці Катерини ІІ, щоб мирські чини вийшли зі складу Синоду, та стверджував, що Синод не має канонічного підґрунтя і необхідно відновлювати патріаршество. Митрополит Арсеній склав записку «Про благопристойність церковну», що була протестом проти синодальної системи.

Наприкінці царювання Єлисавети Петрівни та за царювання Петра ІІІ та Катерини ІІ сильне обурення у вищого духовенства викликали розпорядження, спрямовані на обмеження монастирів в управлінні їхніми маєтками. В цей час стосунки митрополита Арсенія з владою ще більше загострилися.

В лютому 1763 року святитель звершив у Ростові «Чин відлучення» з декотрими доповненнями, направленими проти тих, хто чинить насильство і кривдить святі Божі церкви та монастирі і приймає дані тим від древніх Боголюбців маєтки. В березні святий подав два донесення в Синод, який сповістив імператриці, що митрополит Арсеній зневажає «Її Величність». Катерина ІІ піддала владику суду Синоду, на якому угодник Божий був засуджений до позбавлення священного сану та ув’язнення в Миколо-Корельському монастирі.

У засланні святий продовжував викривати дії влади стосовно церковного майна, висловлював сумніви щодо права Катерини ІІ займати імператорський престол та співчуття Великому князю Павлу Петровичу. Діям святителя надали політичного змісту, через що його позбавили чернечого чину та засудили до довічного ув’язнення. Митрополита Арсенія помістили в Ревельському (нині Таллін) казематі, де він знаходився під іменем «Андрія Враля».

28 лютого 1772 року владика відійшов до Господа.

Руський народ шанує святого за смиренне терпіння скорбот, безкорисність та мученицьку кончину за Церкву Христову. В 2000 році владика Арсеній був приєднаний до лику святих Руської Православної Церкви.

Добавить комментарий