17 березня Церква відзначає пам’ять святого Герасима Вологодського

Святий Герасим був родом з Києва і з дитинства прагнув до самотницького життя. Він прийшов у Гнілецьку, або Глінецьку обитель, розташовану поблизу рідного міста, де і прийняв чернечий постриг.

Під керівництвом досвідчених старців преподобний проводив подвижницьке життя та зростав у чеснотах. Згодом він удостоївся священницького сану і посилив свої подвиги. Герасим щоденно приносив Господу Безкровну Жертву, неустанно перебував у молитві та пості і світив усім своїм доброчесним життям.

Щоб навернути до істинної віри жителів північних земель Русі, угодник Божий відправився у вологодський край. В серпні 1147 року він прийшов до ріки Вологди. В той час на місці сучасного однойменного ріці міста знаходилося невелике селище. За півверсти від цього селища у глухому лісі за струмком Кайсаровим у власноруч спорудженій келії Герасим віддався подвигам суворого самотницького життя.

Поступово місцеві жителі дізналися про преподобного, стали приходити до нього та просити його молитов і порад. Тоді християнство тільки почало поширюватися у Заволзькому краї, і заради спасіння місцевих жителів Герасим задумав збудувати храм в ім’я Пресвятої Трійці та влаштувати при ньому чернечу обитель. Він став розчищати ліс та готувати місце для будівництва.

Спочатку люди байдуже ставилися до наміру святого і не допомагали йому. Один землевласник, не дивлячись на низьку вартість землі, не хотів віддати її Герасиму. Проте подвижник продовжував трудитися, і з часом знайшлися ті, хто став допомагати йому та подвизатися під його керівництвом. Так невдовзі виник перший і найдревніший монастир у північно-руських землях, що отримав назву Кайсаровського.

В 1178 році після 30-річного подвижництва у Вологодському краї преподобний Герасим відійшов до Господа. Заснована ним обитель процвітала понад чотири століття. До гробу святого притікали численні богомольці і отримували чудесні зцілення.

В 1612 році монастир Пресвятої Трійці був розорений польсько-литовськими ватагами, що напали на Вологду. Місцеві жителі зайнялися відбудовою своїх осель, а про обитель забули. Тоді святий Герасим відкрив місце знаходження своїх чесних мощей. Він явився у сновидінні жительці Вологди, що 12 років була сліпою, сказав відслужити в колишній Троїцькій обителі над його гробом панахиду і пообіцяв зцілення. Сліпа запитала в преподобного, як вона знайде місце його поховання. У відповідь угодник Божий взяв у жінки хустину та сповістив, що вона знайде її там, де він похований. Наступного дня жінка попросила, щоб її відвели у розорену Троїцьку обитель, в північному кутку якої і знайшла взяту преподобним річ. Коли була відслужена панахида, сліпа чудесно прозріла. З того часу до святого стали знову притікати люди. Освячена в гробовій каплиці вода та земля з гробу Герасима полегшували страждання та повертали болящим здоров’я. Неодноразово святий являвся хворим, говорив їм прийти до його гробу і обіцяв зцілення. Згадаємо декотрі чудеса преподобного.

Селянин Іаков Савелов, що поживав у Вологодському повіті, тривалий час страждав від хвороби ніг. Недуга його посилювалася, і, зрештою, хворий втратив здатність рухатися. Коли вже не було надії на одужання, болящому явився святий Герасим і сказав відслужити в Троїцькому монастирі біля його гробу панахиду. Після цього Іаков відчув полегшення і не виконав повеління преподобного. Тоді його хвороба проявилася ще з більшою силою. Через тяжкі страждання болящий усвідомив свою вину перед угодником Божим і став розкаюватися. Святий явився йому вдруге і повелів негайно виконати те, що йому було сказано раніше. Після звершення панахиди Іаков приклонився до ікони преподобного, випив освяченої води і повністю зцілився.

Мешканець Вологди Анікій страждав від хвороби очей і понад рік через сліпоту не міг виходити з дому. Згідно зі своєю обіцянкою з допомогою матері він прийшов у збудований святим Герасимом храм Пресвятої Трійці. Тут був відслужений молебень. Після цього сліпець з вірою приклонився до ікони преподобного і одразу прозрів.

Якось мешканець Вологди Ігнатій, що народився у місті Каргополі, працював у лісі і відчув сильний зубний біль. Через це він залишив роботу і відправився додому. В дорозі болящий звернувся з молитвою до преподобного Герасима, причому обіцяв прийти поклонитися його гробу. В цей час біль пройшов. Коли Ігнатій повернувся додому, то забув про свою обіцянку. Через декілька днів його зуби почали нестерпно боліти, все обличчя запухло, і він лежав, як мертвий. Дружина підняла Ігнатія з землі і сказала, що він прогнівав Бога, бо не виконав обіцяного. Тоді болящий згадав про свою обітницю і відправився в путь. В дорозі йому стало легше. Коли ж чоловіка почали спокушати думки, що його труд даремний, біль посилився. Ігнатій намагався побороти такі помисли і прибув до гробу святого. Тут він відчув себе повністю здоровим.

Жителька Вологди стариця Софія втратила зір. Якось уві сні вона побачила преподобного Герасима, що повелів їй звершити панахиду при його гробі. З першого разу Софія не повірила видінню, і святий явився їй вдруге. Тоді приведена у каплицю угодника Божого вона прозріла.

Священник Фома Андрєєв, який служив у Вологодській єпархії, повідомив, що понад п’ять тижнів нічого не бачив одним оком. Тоді він дав обіцянку святому Герасиму помолитися біля його гробу. Після цього вранці отець Фома прокинувся повністю зрячим.

По молитвах преподобного Герасима звершилося багато й інших чудес.

Добавить комментарий