18 березня Церква відзначає день пам’яті святого Мардарія (Ісаєва)

Святий Мардарій (Михаїл Ісаєв) народився в 1886 році в селі Савостіному Мікулінської волості Старицького повіту Тверської губернії в сім’ї селянина. Він навчався у сільській школі і до 24-річного віку залишався з батьками.

В 1921 році святий став подвизатися в Желтіковому монастирі в місті Твері. Певний час угодник Божий був келійником у священника Павла Соколова (пізніше єпископа Вольського Петра), потім служив псаломщиком у соборі в місті Рибинську, був іподияконом у Рибинського єпископа Гервасія (Малініна).

Чернечий постриг Михаїл прийняв з іменем Мардарій. В 1924 році він удостоївся сану ієродиякона, а в наступному році був хіротонізований у ієромонаха. Місцем служіння отця Мардарія став храм в селі Федорицькому Мологського району Ярославської області. В 1929 році святий був переведений у храм села Дєрєвєньок Углицького району. В особі Углицького архієпископа Серафима (Самойловича) угодник Божий знайшов близького по духу сподвижника.

В Дєрєвєньках отець Мардарій поселився на околиці села у непридатній для постійного проживання невеликій бані. Він мав кротку та смиренну вдачу, проводив аскетичне життя, часто звершував Богослужіння, на які збиралося багато богомольців. Проповідей святий не виголошував, але повчав під час сповіді і як духівник був дуже популярним. Арештованим священнослужителям угодник Божий допомагав матеріально, чому сприяла велика кількість пастви, яка приносила пожертви.

Коли в 1928 році архієпископ Серафим (Самойлович) потрапив за ґрати, Углицьке вікаріатство згідно з розпорядженням митрополита Сергія (Страгородського) стало підпорядковуватися Рибинському єпископу Серафиму (Протопопову). Проте в більшості храмів за Богослужінням поминали владику Серафима (Самойловича), допоки єпископ Серафим (Протопопов) особисто не відвідав парафій. Святий Мардарій теж не погодився з таким призначенням і продовжував поминати архієпископа Серафима. Віруючі дізналися про це і почали приїжджати в Дєрєвєньки з далеких поселень. Угодник Божий зрозумів, що через велике зібрання народу в храмі на нього чекає арешт, і старався буть обережним, аби не було приводу до його звинувачення.

В 1933 році отець Мардарій був арештований, і віруючі клопотали про його звільнення. Згодом уповноважений Углицького ОДПУ сказав святому, що може відпустити його, якщо той залишить Углицький район.

Після виходу з в’язниці угодник Божий поселився в Рибинську. В 1935 році він був направлений на служіння в храм у селі Юр’євському Мишкінського району Ярославської області.

В січні 1937 року отець Мардарій був вдруге арештований і ув’язнений в углицькій тюрмі. Святого звинуватили у антирадянській агітації та поширенні серед населення церковної літератури антирадянського змісту. Винним у висунутому звинуваченні він себе не визнав.

В грудні відбулося засідання Спеціальної Колегії Ярославського обласного суду. Оскільки не прибуло декілька свідків, слухання справи відклали до наступного засідання. Так угодник Божий близько року перебував під слідством.

В 1937 році за розпорядженням уряду і Сталіна були створені позасудові трійки, що масово знищували народ. Справу отця Мардарія передали на рішення такої трійки, яка і засудила святого до розстрілу. Вирок був приведений у виконання 18 березня 1938 року. Мощі преподобномученика почивають у невідомій спільній могилі.

Слава Богу вовіки. Амінь.

Добавить комментарий