28 квітня Церква відзначає пам’ять святого Олександра (Гнєвушева)

Святий Олександр (Олександр Федорович Гнєвушев) народився в 1889 році в селі Руській Цильні Симбірського повіту Симбірської губернії в священницькій сім’ї. Після закінчення в 1912 році Симбірської духовної семінарії в 1913 році Олександр став псаломщиком у храмі рідного села.

В 1914 році святий був хіротонізований в ієрея і став священнодіяти в храмі в честь Різдва Христового в селі Алейкіному Симбірського повіту. Водночас його призначили завідувачем та законовчителем церковнопарафіяльної школи цього села та земської школи у сусідньому селі.

В 1921 році отця Олександра перевели у Михайло-Архангельську церкву села Комарівки, а в 1923 році – в храм села Шумівки Симбірського повіту. З 1925 року угодник Божий служив в селі Бряндіному Мелекесського району.

В 1929 році радянська влада почала знімати церковні дзвони та закривати Божі храми. В січні 1930 року безбожники вирішили зняти дзвони з церкви і в селі Бряндіному. Разом з цим вони хотіли досягнути і закриття храму. Від отця Олександра зажадали сплати податків. Святий не мав можливості сплатити встановлену суму. Тому його звинуватили у несплаті податків і описали майно в його домі.

Через декілька днів під час Всеношної угодник Божий проголосив проповідь, яку влада згодом визнала антирадянською, а наступного дня сказав парафіянам, що можливо це останні Богослужіння, бо храм можуть відібрати для потреб колгоспу. Після цього священномученик закликав віруючих посилити молитву, аби Господь звільнив їх від нападів безбожників. Коли парафіяни почули такі слова, то заплакали. Заплакав і сам отець Олександр. Він поклав хрест на аналой і зайшов у вівтар. В цей час хор заспівав кондак, що співається у дні Великого посту: «Душе моя, душе моя, піднімися, що спиш? Кінець наближається…»

15 січня на зібранні місцевих жителів обговорювалося питання про зняття дзвонів, і переважна більшість присутніх виступила проти злого задуму безбожників. Наступного ж дня біля храму зібралося близько півтисячі віруючих, які остерігалися, що дзвони знімуть насильно, а храм закриють. На дзвіницю піднялися підлітки з матерями і вдарили в набат. Сільські безбожники-активісти підійшли до натовпу, але почули в свій бік погрози і поспішили піти геть. Декілька днів парафіяни вартували біля церкви, проте влада більше не намагалася захопити її.

На початку лютого святий поїхав до родичів у Симбірськ. Тим часом були арештовані декілька селян, що приймали участь у захисті храму. У звинувачувальному висновку слідчі зазначили наступне.

На початку січня місцеві сільські громадські організації стали проводити агітацію щодо зняття церковних дзвонів. На противагу цьому священник Гнєвушев почав агітувати проти радянської влади і її заходів та поширювати чутки про те, що церкву віддадуть в колгосп. Під час звершення Богослужіння він порушував устави Церкви, аби вплинути на почуття парафіян, і ввів виконання зворушливих віршів, що використовуються під час Великого посту. В результаті діяльності Гнєвушева та його однодумців до храму зібрався натовп, що намагався вчинити розправу над представником місцевої влади та активістами-бідняками, які хотіли закликати людей до порядку і пояснити, що храм ніхто не має наміру відбирати.

Після повернення з міста отець Олександр зайнявся заготівлею дров у лісі. Тим часом слідство закінчилося і був оголошений розшук священника, який нібито переховувався. Коли він повернувся додому, то його одразу допитали, а наступного дня, 22 лютого, арештували. У висунутому звинуваченні святий винним себе не визнав. Щодо проповіді, яку охарактеризували як контрреволюційну, і кондака, що співається у Великий піст, святий повідомив, що віруючі в храмі дійсно плакали, і він розплакався також, хор же сам став співати згаданий кондак, і він не втручався у цю справу. Також отець Олександр сповістив, що не втручався у справу щодо зняття дзвонів, бо відчував себе недостатньо авторитетним.

15 квітня 1930 року угодник Божий був засуджений до страти. 28 квітня 1930 року його розстріляли. Останки святого поховали на кладовищі за містом Ульянівськом біля Стрижевого яру.

Добавить комментарий