8 березня Церква відзначає пам’ять святого Василія Поляномерульського

Святий Василій народився в 1692 році та, очевидно, походив з України. З юного віку він прагнув до подвижництва і віддалявся у відлюдні місця, аби долучитися до рівноангельського життя подвижників. Близько 1713 року разом з іншими монахами преподобний поселився в скиті Долгоуци, розташованому серед лісу на межі Валахії та Молдавії. 20 років угодник Божий управляв цим скитом.

Василій хотів присвятити себе уважній сердечній молитві, але в Долгоуцах не знаходив належного спокою. Він збудував інший скит у більш відлюдній місцевості, названій Пояна Мерулуй, або Мерлополяни (Яблунева поляна), в долині Бузеу. В 1733 році у новоствореному скиті були споруджені дерев’яний храм і келії. Водночас Василій керував духовним життям Долгоуців. Стараннями святого новий скит отримав статус ставропігіальної обителі і таким чином перейшов у відання Валаського митрополита, що міг втручатися у справи монастиря лише у разі відхилення його насельників від Православ’я.

В Поляномерульському скиті монахи жили за Афонським уставом, і обитель стали називати другою Святою Горою. Сам угодник Божий неодноразово відвідував Афон, де постриг святого Паїсія (Величковського) в малу схиму. Старець Василій повідав Паїсію про небезпеку самотництва і порадив йому подвизатися у обителі зі співжиттям, де можна легко виявити свої слабкі сторони та покаятися. Святий сказав, що у іншому разі монах буде носити в собі марнославство та гординю і при цьому не помічатиме, що керується своїми власними пристрастями. Преподобний Василій передав Паїсію сутність того способу життя, якого дотримувався сам.

Монахи Поляномерульської обителі віддавалися молитовним подвигам і разом з тим займалися перекладанням творів святих отців, зокрема, Ісаака Сіріна, Іоанна Лєствічніка, Григорія Синаїта, Ісіхія та Філофея Синаїта. До творів трьох останніх подвижників Василій написав передмови, у яких пояснив, як слід розуміти те, що угодники Божі пишуть про Іісусову молитву. Преподобний наголошував на важливості внутрішньої молитви, що доступна і мирянам. Крім цього святий підкреслював важливість церковних Богослужінь. 

Старець, що уникав суєтної слави, став відомим в усій румунській землі. Він приймав участь і в церковному Соборі, що відбувся в 1749 році в Бухаресті. Учасниками цього Собору були Олександрійський, Антиохійський та Єрусалимський патріархи.

25 квітня 1767 року в скиті в Пояна Мерулуй преподобний відійшов до Господа. Його мощі почивають в обителі у невідомій могилі.

Добавить комментарий