19 травня Церква відзначає день пам’яті святого Варвара

Святий Варвар проживав у Луканських краях (очевидно в Греції), був розбійником і звершував численні злодіяння. Проте Господь, що не бажає смерті грішника, привів його до покаяння.

Якось Варвар сидів у печері, дивився на награбоване золото і згадав про Суд Божий. Його серце сповнилося скорботою. Він подумав про те, як багато зробив зла людям, а також, що скоро йому доведеться померти і не відомо кому дістанеться награбоване ним багатство. Потім Варвар згадав, що Господь помилував такого ж розбійника, як він, і вирішив звернутися до милосердя Божого.

Святий нічого не сказав своїм товаришам, взяв меч і покинув печеру. Він прийшов у розташовану в найближчому селі церкву і після Богослужіння припав до ніг священика. Варвар став просити пресвітера, щоб той не відринув його, бо він хоче покаятися у своїх злодіяннях. Священик підняв грішника і підвів до вівтаря. Тут розбійник назвав своє, усім відоме, ім’я і сповідав, що сповнений безлічі гріхів та тілесної нечистоти. Він сказав, що убив близько 300 людей, в тому числі двох пресвітерів, які не хотіли допустити його до Таїнства Покаяння. Варвар попросив священика обв’язати Заповідями Божими йому гріховні рани, якщо він знає, що Господь прийме його, а якщо ні, то повеліти мечем його умертвити.

На це священик відповів, що немає гріха, який перемагає милосердя Боже, і сказав розбійнику йти до нього додому та виконувати те, що він йому повелить. Потім пресвітер вийшов з храму і побачив, що розбійник переміщається на колінах та ліктях. Коли він запитав у нього, що він робить, святий відповів, що не підніметься, допоки не будуть прощені йому всі злодіяння. Пресвітер схвалив такий намір грішника і заповів йому дотриматися його.

В себе вдома священик показав Варвару своїх дітей, рабів, худобу та псів і запитав, до кого з них він хоче бути прирівняний. Святий відповів, що не визнає себе рівним навіть зі псами, але через потребу у їжі попросив, щоб його помістити разом з ними.

Так розбійник провів три роки з собаками і увесь цей час повзав на руках та ногах. Зрештою, священик сказав Варвару припинити їсти зі псами, тому що Бог являє йому Своє милосердя. З цього часу святий вирішив пастися з худобою і відправився разом зі скотом за поселення. Дванадцять років він перебував на лугу, годувався травою і не мав ніякого одягу. Від спеки та морозу його шкіра почорніла, потріскалася і стала подібною до кори дерева.

Коли минуло 12 років такого добровільного мучеництва, Варвар отримав від Господа одкровення про прощення своїх гріхів і про те, що закінчить подвиг покаяння пролиттям своєї крові.

Якось на дорозі біля лугу зупинилися купці. В цей час до дороги наблизився святий. Вони прийняли його за звіра і вистрелили з луків. Три стріли влучили у Варвара. Купці підійшли, щоб подивитися на тварину, яку вони підстрелили, але натомість побачили людину і сильно злякалися. Святий попросив їх повідомити про його смерть пресвітеру того поселення і відійшов до Господа. Пресвітер прийшов до тіла убитого розбійника і побачив, що воно осяяне світлом. Він поховав Варвара на місці його кончини, і від гробу святого стали звершуватися чудеса. Згодом гроб колишнього розбійника відкрили і побачили його мощі нетлінними. З них точилося благовонне миро. Люди здивувалися такому чуду і прославили Бога. Мощі Варвара з честю були перенесені в поселення та покладені у храмі.

Добавить комментарий