21 травня Церква відзначає пам’ять святого Никифора (Зайцева)

Святий Никифор (Никифор Петрович Зайцев) народився в селі Пупках Рузького повіту Московської губернії в селянській сім’ї. Навчання він здобував у сільській школі і, маючи жагу до знань, був начитаною людиною. Крім цього Никифор відрізнявся працелюбністю та мав міцне господарство.

Коли тривала Перша світова війна, святого призвали в армію, і він служив у обозі. Після повернення додому мученик знову зайнявся сільським господарством. Разом з цим Никифор був членом церковної двадцятки і проходив послух на кліросі. Хоча тривали гоніння, він неухильно приймав участь в хресних ходах та молебнях і закликав односельців до молитви Богу та відвідування Богослужінь.

Люди, які знали угодника Божого, говорили, що він був високоморальною церковною людиною, негативно ставився до п’янства і ніколи не відмовлявся допомогти іншим. Святий не схвалював заходів з проведення колективізації, проте вступив до колгоспу.

Никифор звик працювати розмірено і не погоджувався, коли від працівників вимагали виконувати роботу швидше. Бувало голова колгоспу показував, як можна швидко працювати. На це святий відповідав голові, що той тільки зараз попрацював, а йому треба працювати цілий день, і він в такому темпі працювати не зможе. Перед початком трудів у колгоспі Никифор щоразу молився, чим було невдоволене партійне начальство.

Коли почалися гоніння 1937 року і селян арештовували з будь-якого приводу, за ґрати потрапив і Никифор Петрович. Його арештували у вересні та ув’язнили у Волоколамській тюрмі. Свідками у справі святого виступили голова та секретар сільради, а також один колгоспник. Вони дали проти угодника Божого ряд показань. Зокрема було сказано, що Зайцев вважає даремним розстріл Маршала Радянського Союзу Тухачевського та інших. Про самого святого лжесвідки повідомили, що він затятий церковник, постійно турбується про ремонт церкви, в релігійні свята влаштовує у своєму домі молебні, на Пасху переконував селян організувати процесію з іконами і говорив, що за новою конституцією це можна робити, при обговоренні питання про антирелігійну пропаганду заявив, що Святе Письмо – істинна правда, а все інше – антихристова брехня. Також про Никифора сказали, що він співає на кліросі, вдома перед іконостасом влаштовує голосні піснепіви, на роботу виходить нечасто і коли виходить, то більше молиться, на держпозики ніколи не підписується, а державні поставки називає грабежем.

На допиті у святого запитали про його зв’язок зі священником та ведення з ним політичних розмов. На це святий відповів, що священник дійсно відвідує його будинок, але вони ніколи не розмовляли на політичні теми. Потім угоднику Божому повідомили, що слідству відомо про проведення ним серед селян контрреволюційної та антирадянської агітації. У такій діяльності Никифор винним себе не визнав. Пізніше святого звинуватили у підтримці відомих контрреволюціонерів. У відповідь на це мученик сповістив, що визнає згаданих осіб розумними людьми, які вчинили погано, бо замість пропаганди своїх ідей пішли на зраду; розстріл же їх не схвалює, бо вважає його жорстокою карою. Після цього Никифору сповістили, що він виступає проти колгоспів і називає їх антихристовою справою. На це святий сказав, що колгоспи хороша річ, але народ не готовий до суспільної роботи, тому слід було би не поспішати з їх створенням, а для початку створити показові колгоспи, щоб переконати людей у перевагах колективного господарювання. Тоді угодника Божого звинуватили у виступах проти державних поставок та позик. Винним у цьому святий себе не визнав. Потім йому сказали, що він добивався дозволу для священника ходити по домівках громадян на Пасху і підмовляв на це колгоспників. Никифор відповів, що, як сказав священник, згідно з конституцією вони мають право влаштовувати ходи з іконами без дозволу місцевої влади. Коли в мученика запитали, чи є в нього в селі однодумці, він назвав свою дружину Марію Ігнатівну.

Після закінчення слідства святого перевели в Таганську тюрму Москви. В листопаді його засудили до 8-річного ув’язнення у виправно-трудовому таборі, і він потрапив на Біломорсько-Балтійський канал. Згодом роботи тут стали згортатися, і святого послали в Каргопольський табір у Архангельській області, де він займався плетенням риболовних сітей.

21 травня 1942 року в Каргопольському таборі мученик Никифор відійшов до Господа. Його тіло почиває у невідомій могилі.

Добавить комментарий