23 травня Церква відзначає пам’ять святителя Симона Суздальського

Святий Симон прийняв чернецтво в Києво-Печерській обителі. Він відрізнявся великим смиренням і постійно перебував у молитві. Особливо ревно святий молився Божій Матері. Симон старанно читав житія святих і намагався наслідувати їхні подвиги, зокрема подвиги преподобних Антонія та Феодосія Печерських.

Угодник Божий так прославився своїм подвижницьким життям, що став відомим навіть у віддалених краях. Тоді його звели на Володимирську та Суздальську єпископську кафедру.

Святитель беріг себе від поганих та гріховних справ і всі свої сили спрямовував на звершення справ добрих та благодатних. Він просвіщав словесне стадо Христове богонатхненним вченням, з любов’ю зігрівав випрошеною у Бога благодаттю, дарував людям духовне життя. Разом з цим архіпастир не залишав і чернечих подвигів. Він постійно згадував життя святих подвижників печерських, допомоги яких просив у своїх молитвах.

Єпископ Симон дбав про збереження миру серед пастви і повчав її терпіння, духовної чистоти, неустанної молитви, вдячності Богові, милосердя та любові до ближнього.

В той час багато книг було втрачено через численні війни та міжусобиці, тому описані в них події стали забуватися. Святитель хотів, аби благочестиві люди знали про подвижницьке життя угодників Києво-Печерських, і продовжив труди преподобного Нестора Літописця. Він розшукував очевидців тих чи інших чудесних подій, що відбулися в Києво-Печерському монастирі, і отримані від них відомості збирав у одне ціле.

Єпископ Симон написав 14 сказань, 9 з яких повістують про чудотворців печерських, а 5 – про чудеса, якими супроводжувалося будівництво головної печерської церкви. Сказання святого увійшли в основу Києво-Печерського Патерика.

Понад 10 років угодник Божий управляв Володимирською та Суздальською єпархією, після чого відійшов до Господа. Чесна кончина святителя наступила в 1226 році. За бажанням святого його мощі були покладені у печерських печерах. Тут вони і нині перебувають нетлінно.

Добавить комментарий