27 травня Церква відзначає пам’ять святого Серапіона Синдоніта

Преподобний Серапіон, прозваний Синдонітом, народився у Єгипті. В юному віці він відрікся від світу і віддався чернечим подвигам. Прізвисько Синдоніт святий отримав через плащ (сіндон – грубий лляний одяг), яким прикривав свою наготу. Крім цього вбрання та невеликого Євангелія в Серапіона не було ніякого майна. Не мав преподобний навіть келії. Він переходив з місця на місце і ночував там, де його заставала ніч. Ніколи угодник Божий не входив у будинок, щоб відпочити в ньому чи поспати на ліжку. Він проводив ангельське життя, і багато хто називав його безпристрасним.

Бувало люди бачили, як старець сидить при дорозі і плаче. Коли в нього запитували про причину його сліз, святий відповідав, що Господар доручив йому Своє багатство, але він загубив його, і тепер Господар хоче його покарати. При цьому під Господарем Серапіон мав на увазі Господа, а під багатством – свою душу, створену за образом Божим та викуплену кров’ю Христовою. Ті, хто чув відповідь старця, думали, що він говорить про золото, давали йому їжу і говорили не скорбіти, бо Господь може повернути йому загублене багатство. На такі слова святий відповідав: «Амінь! Амінь!»

В Олександрії Серапіон побачив нагого бідняка, що замерзав від холоду. Він помислив, що буде винним у смерті убогого, якщо той замерзне, і віддав йому свій єдиний одяг. Залишилося в святого тільки Євангеліє, з яким він ніколи не розлучався. Тримаючи його на грудях, Серапіон сів нагий поблизу того місця, де віддав своє вбрання. Сталося так, що мимо проходив знайомий святого, який запитав у нього, хто відкрив його наготу. У відповідь старець вказав на Євангеліє.

Після цього преподобний зустрів чоловіка, якого мали посадити у в’язницю за борг. Тоді він продав своє Євангеліє і погасив заборговану суму. Потім святий прийшов у халупу, де іноді перебував, і його учень запитав у нього про одяг та Євангеліє. Щодо одягу Серапіон відповів, що послав його туди, де замість нього вони знайдуть значно краще. Про Євангеліє угодник Божий повідомив, що вчинив за його порадою, бо воно щодня говорило йому: «Продай майно твоє, і віддай бідним». Згодом один знайомий дав Серапіону старий плащ.

Якось преподобний прийшов у Афіни. Тут йому ніхто нічого не подав, і він три дні провів без їжі. На четвертий день Серапіон сильно злогоднів. Тоді він став на узвишші і почав кричати: «Мужі афінські, допоможіть мені!» Філософи та начальники міста запитали в Серапіона, звідки він прибув і яке в нього горе. Святий повідомив, що він єгиптянин, і коли вийшов зі своєї батьківщини, то потрапив одразу в три борги: залишилося в нього два позикодавці, яким не було що взяти з нього; третій же позикодавець не дає спокою йому і тепер, мучить його і вимагає погашення боргу. Філософи запитали в старця, хто його позикодавці і хто катує його. Святий відповів, що з юного віку його бентежили три пристрасті: плотська хтивість, сріблолюбство та об’їдання. Від двох перших він вже звільнився, але третя не залишає його і вимагає собі звичного боргу, бо він уже четвертий день нічого не їсть. Декотрі філософи подумали, що старець обманює. Вони пожертвували йому золоту монету і вирішили простежити, що Серапіон буде робити. Святий поклав монету перед торговцями хлібом, взяв хлібину і покинув місто. Філософи переконалися, що старець дійсно доброчесний муж. Вони забрали в торговців золото і погасили їм вартість хлібини, взятої преподобним.

Під час перебування в Лакедемонії (північно-східній області Пелопоннеса) угодник Божий дізнався, що один з градоначальників, який проводить доброчесне життя, тримається єресі маніхеїв. Щоб навернути заблудлого чоловіка на путь спасіння, святий продався йому в раби. Через два роки градоначальник разом з сім’єю навернувся до Православ’я. Тоді святий повернув отримані за себе гроші і став знову подорожувати.

Ще в юному віці преподобний продав себе одному греку скомороху і перебував у нього, допоки не навернув його та його близьких до істинної віри. Новонавернені просили святого залишитися разом з ними, але він віддав їм заплачені йому гроші і відправився в путь.

Якось Серапіон сів у Олександрії на корабель і відплив в Рим. Корабельники бачили, що старець бідно одягнений, але подумали, що у нього є гроші, щоб заплатити за перевезення. Коли всі приймали їжу, святий нічого не їв. Спочатку моряки вирішили, що він постить, а через декілька днів запитали, чому він не їсть. Преподобний відповів, що йому немає що їсти. Потім стало відомо, що святий не заплатив за проїзд, і корабельники обурилися. Вони запитали в Серапіона, що він буде їсти і як з ними розрахується. У відповідь святий сказав, щоб вони відвезли його назад, якщо не хочуть везти з собою. Преподобному відповіли, що навіть за 100 золотих монет не повернулись би заради нього одного. Так старець залишився на кораблі і отримував їжу Христа ради.

В Римі святий ходив в оселі до благочестивих людей і розмовляв з ними, щоб отримати духовну користь. Так він збирав духовне багатство, аби придбати собі блага небесні, яких і удостоївся. Кончина Серапіона наступила в V ст.

Добавить комментарий