30 травня Церква відзначає пам’ять святого Іони Одеського

Святий Іона (Іона Мойсейович Атаманський) народився в 50-х рр. ХІХ ст. в місті Одесі в сім’ї диякона. В дитинстві він осиротів. Перед смертю матір благословила його зі словами: «Хочу, щоб ти був добрим пастирем».

Дні і ночі проводив хлопчик на кладовищі біля могил батьків і прикрашав їх сплетеними власноруч вінками з квітів. Не було в отрока пристанища, крім кладовища, але і з того його прогнав сторож.

Іона ходив приморськими вулицями і шукав у ящиках для сміття рештки їжі. Ночував він, де доведеться. Отрок знайшов тимчасовий притулок на одній із дзвіниць, проте і звідти його прогнали.

Зрештою над сиротою змилувався його дядько, а потім і колишня нянька, які прихистили його і віддали в школу. Часто уві сні хлопчика втішала матір. Якось вона заборонила йому плисти пароплавом з Одеси. Іона послухався і залишився в місті. В той день пароплав затонув.

Отрок закінчив школу і поступив до духовного училища. Він був здібним до навчання і мав гарний голос.

Іона багато молився і бувало засинав під час молитви. Якось він заснув із запаленою свічею в руках. Прокинувся хлопчик тоді, коли на ньому вже горіла куртка. З опіками він потрапив до лікарні.

Після закінчення навчання Іона одружився на дівиці Анастасії. У подружжя народилося дев’ять дітей.

В 1884 році святий удостоївся дияконської хіротонії. Через два роки він був рукопокладений в ієрея.

8 років отець Іона священнодіяв в селі Кардашовці, де проживало багато сектантів. За час свого служіння він навернув до Православ’я 200 штундистів разом з їхнім пастирем.

З 1897 року угодник Божий служив в Свято-Успенському храмі Одеси. В 1901 році він був переведений в Свято-Миколаївський Портовий храм, що розташовувався навпроти Потьомкінських сходів.

Отець Іона звершував цілонічні Богослужіння, виганяв з людей бісів, відрізнявся великим милосердям, особливо піклувався про сиріт.

Якось в храм, де служив святий, прийшли ксьондзи, щоб переконатися в тому, що він дійсно проганяє нечистих духів. Коли привели біснуватих, останні кинулися на ксьондзів і стали їх бити зі словами: «Для чого прийшли дивитися, що з нами робить і як нас виганяє Іона?»

За прогнання нечистих духів ворог роду людського мстив сім’ї угодника Божого. Варто було отцю Іоні прогнати біса, як в його домі без видимої причини починалася пожежа. Діти святого терпіли багато скорбот: їх виганяли зі школи, в них були нещасливі шлюби тощо.

Багато горя угодник Божий зазнав через свою дочку Софію. Перед своєю кончиною він сказав їй, що вимолить для неї в Бога тяжку смерть для покриття її гріхів і для спасіння. Згодом Софія втратила розум, потрапила в дім душевнохворих і була розстріляна фашистами разом з іншими болящими.

Святий сам складав наспіви до духовних пісень.

У Великий піст батюшка нічого не їв і часто причащався. Весь час він проводив у церкві або в кімнаті, що знаходилася поруч з вівтарем. Духовні чада отця Іони також строго постилися.

На Богослужіння у Свято-Миколаївський храм збиралося багато народу. Люди наче завмирали у молитві, і було чути лише батюшку та хор. Коли Божественна служба завершувалася, віруючі не хотіли виходити з храму. У неділі та святкові дні влаштовувалася велика трапеза. Накривалися довгі столи, за якими поміщалося більше сотні людей. Тут поруч приймали їжу і бідні, і багаті.

Коли батюшка виходив у двір, його перепиняли люди. Нікого святий не залишав без своєї уваги.

В дворі часто збиралися сотні убогих. Отець Іона допомагав їм духовно і матеріально. Святий роздавав убогим квитки на обіди, за якими ті харчувалися у міських їдальнях.

У роки пастирського служіння святого відбувся більшовицький переворот 1917 року та громадянська війна 1918 – 1920 рр.

Коли стався бунт на броненосці «Потьомкін», загинув матрос Вакуленчук. Градоначальник Одеси заборонив звершувати його похорони, а священники відмовилися служити над тілом заупокійне Богослужіння. Через це матроси броненосця спрямували на місто дула пушок і послали до отця Іони делегацію. Святий, будучи хворим, прибув до міського голови і переконав його дозволити поховання. Потім він відспівав убитого, і той був похований за огорожею кладовища як бунтар.

У безбожні часи отець Іона продовжував звершувати чудеса, які укріпляли вірних у вірі. Так професор (офтальмолог і хірург) В. П. Філатов визнав медицину безсильної зцілити двох сліпонароджених дітей, які після заключення Філатова були чудесно зцілені по молитвах отця Іони. Сам професор став другом святого.

Коли до отця Іоанна Кронштадтського приїжджали люди з півдня, він запитував у них для чого вони трудяться їхати до нього, адже в них є отець Іона.

Особливо любили батюшку його парафіяни – працівники порту та їхні сім’ї. Жоден пароплав не відходив від пристані без благословіння святого, без нього не проводилися і митні огляди.

Коли сталися обновленський і автокефальний розколи, батюшка залишився вірним Святійшому патріарху Тихону. Незадовго до цього угодник Божий удостоївся побачити у видінні Христа, за яким йшли священники і роздирали на Ньому ризи. Поряд йшов преподобний Серафим Саровський і плакав. Господь же сказав Серафиму не плакати, бо священники покаються.

Батюшка опікувався двома жіночими монастирями: Свято-Михайлівським у Одесі і Благовіщенським – за 25 верст від міста. Святий передрік мученицьку кончину 200 монахинь. 

На початку 20-х рр. ХХ ст. безбожники арештували отця Іону. Тоді зібралася велика кількість його заступників, робітників та селян, які здійняли великий шум, і влада змушена була відпустити святого.

17 травня 1924 року старець скінчався від уремії. Вся віруюча Одеса зібралася, щоб попрощатися з померлим пастирем. Численний натовп заповнив всі Потьомкінські сходи. Останки угодника Божого поховали на православному кладовищі на Слободці. Отець Іона заборонив ховати себе в Портовій церкві і передрік, що вона буде зруйнована. Біля могили батюшки стали звершуватися чудеса.

Нині мощі отця Іони почивають у Свято-Успенському соборі Одеси.

Добавить комментарий