13 червня Церква відзначає пам’ять мученика Філософа (Орнатського)

Святий Філософ (Філософ Миколайович Орнатський) народився в 1860 році на погості Нова Єрга Череповецького повіту Новгородської губернії в священницькій сім’ї. Один з братів святого взяв собі за дружину племінницю праведного Іоанна Кронштадтського.

Освіту Філософ здобував у Кириловському Духовному училищі, Новгородській Духовній Семінарії та Санкт-Петербурзькій Духовній академії, яку закінчив у 1885 році зі ступенем кандидата богослов’я. В тому ж році він одружився на дочці колишнього іподиякона митрополита Ісидора Єлені Заозерській. Згодом у подружжя народилося 10 дітей.

Невдовзі після одруження святий удостоївся сану ієрея і став настоятелем в церкві притулку Принца Ольденбурзького, де раніше був законоучителем.

В 1892 – 1912 роках отець Філософ служив настоятелем церкви при Експедиції заготівлі державних паперів. Протягом 26 років святий очолював «Товариство поширення релігійно-моральної просвіти в дусі Православної Церкви» і активно боровся проти антицерковних течій.

В 1893 – 1917 роках угодник Божий був гласним Санкт-Петербурзької міської Думи від духовенства. Він займався створенням в Санкт-Петербурзі нічліжних будинків, притулків для сиріт, богаділень. Стараннями святого в місті та околицях було споруджено 12 церков.

Хоча отець Філософ мав багато громадських звань та посад, його сім’я жила скромно. Щоб забезпечити дружину та дітей найбільш необхідним, він змушений був проводити приватні уроки.

В числі покладених на батюшку обов’язків було редагування та здійснення цензури журналів «Санкт-Петербурзький Духовний Вісник», «Відпочинок християнина», «Православно-Руське слово».

Отець Філософ мав дружні стосунки з митрополитом Петроградським і Гдовським Веніаміном (Казанським) та Святійшим Патріархом Тихоном.

Близько 20 років духовним отцем священномученика був святий Іоанн Кронштадтський, який доручив отцю Філософу посередництво у своїй переписці зі святителем Феофаном, затворником Вишенським.

В 1913 році угодник Божий став настоятелем кафедрального собору в честь Казанської ікони Божої Матері.

Коли тривала Перша Світова війна, святий віддав своє житло під лазарет для поранених воїнів, а сам із сім’єю поселився у невеликому казенному приміщенні. Отець Філософ, що неодноразово супроводжував на фронт транспорт з провізією та необхідними речами, старався підтримати та надихнути захисників Вітчизни.

Син отця Філософа Миколай, який народився в 1886 році, був воєнним лікарем і входив до складу 9-ї Руської Армії. Син Борис, що народився в 1887 році і закінчив Костянтинівське артилерійське училище, був штабс-капітаном 23-ї артилерійської бригади і героїчно воював на Австро-Угорському фронті.

Отець Філософ, який володів проповідницьким даром, закликав паству не приймати руйнівних більшовицьких ідей. При погребінні священномученика протоієрея Петра Скіпетрова, чоловіка сестри його дружини, угодник Божий безстрашно промовив проповідь, у якій викрив більшовиків. Він неодноразово спонукав віруючих об’єднуватися для захисту святинь. Коли ж у 1918 році в Олександро-Невській Лаврі був убитий отець Петро, батюшка Філософ, щоб захистити лаврські святині, організував хресні ходи в Лавру з усіх храмів Санкт-Петербурга (на той час Петрограда).

Ввечері 19 липня (1 серпня) 1918 року в оселю отця Філософа увійшли озброєні матрос та двоє червоноармійців. Матрос сказав червоноармійцям провести обшук приміщення, а священнику повелів їхати разом з ними, при цьому пообіцяв, що той скоро повернеться. Миколай захотів супроводжувати батька. Тоді матрос наказав їхати і Борису. Так отець Філософ з двома синами потрапив до тюрми Надзвичайної Комісії.

Коли паства дізналася про арешт батюшки, то направила до влади декілька делегацій, які не були прийняті. Зрештою в одну з неділь біля Казанського собору зібрався багатотисячний натовп, переважно жінок, і зі співом молитов, хоругвами та іконами рушив визволяти святого. Цього разу влада прийняла делегацію, що вийшла з натовпу, і пообіцяла швидке звільнення священника.

Наступної ночі отця Філософа, його синів Миколая та Бориса і близько 30 ув’язнених офіцерів вивезли на берег Фінської затоки. Батюшка спокійно сказав приреченим на смерть, що вони йдуть до Господа, благословив їх і прочитав молитви на вихід душі. Після цього всіх розстріляли і, очевидно, кинули тіла убитих в затоку.

Добавить комментарий