27 червня Церква відзначає пам’ять святого Єлисея Сумського, Соловецького

Святий Єлисей подвизався в Соловецькому монастирі у час близький до часу життя преподобного Зосими і міг бути його сподвижником. Нічого не відомо про життя святого, окрім його передсмертного подвигу. Тоді проявилося велике благочестя Єлисея та була явлена допомога Божа заступництвом отця Зосими.

Настоятель монастиря благословив монахам Єлисею, Даниїлу, Філарету та Саватію ловити рибу на річці Визі у порога Золотця за 60 верст від обителі. Якось, коли сподвижники ладнали сіті, Даниїл звернувся до Єлисея і сказав, що той даремно трудиться, бо більше не буде ловити сітями рибу, оскільки підступила до нього смерть і ловля його закінчилася. Від сказаного Єлисей сильно злякався і став тужити. Він не страшився смерті, однак боявся померти без постригу в схиму, яку в той час приймали всі монахи.

Проте постригти Єлисея у великий Ангельський образ не було кому, тому що не було поряд ієромонаха. Від великої печалі старець зовсім знесилився, інші ж монахи утішали його. Вони радили йому покластися на волю Господа, Який бачить нужду кожного і може виконати будь-яке бажання, коли Його призивають чистим серцем. Зрештою, сподвижники побачили, що Єлисей починає ще більше скорбіти душею і боліти фізично, та запропонували йому помолитися і самому покласти на себе схиму, при цьому призвати на допомогу Зосиму та Саватія Соловецьких. Болящий послухався такої поради.

Вночі монахи поклали хворого в постіль і самі заснули біля нього. Коли вони прокинулися, Єлисея не було поруч. Сподвижники кинулися шукати старця і побачили, що він направляється до них з лісу без схими. Святий пояснив, що до них у келію прийшло багато бісів, які з люттю напали на нього, забрали з собою і зірвали схиму. Звільнитися ж від нечистих духів йому допоміг преподобний Зосима.

Після цього монахи вирішили везти болящого в Суму (за 60 верст), де при монастирському подвір’ї перебував ієромонах. Вони поплили всі разом на судні вниз по ріці Визі. Через велику кількість порогів та сильну течію подорож рікою була дуже небезпечною. Сподвижники часто починали панікувати. Єлисей же говорив їм не боятися, бо з ними отець Зосима.

З ріки мандрівники вийшли в море і досягнули пристанища на ріці Вірмі. Тим часом хворому ставало дедалі гірше, і він не переставав скорбіти, що не удостоївся схими. Наступила ще одна ніч. Щоб продовжити путь, монахи взяли на підмогу декількох найманців. На середині Сумської губи мандрівників застала сильна буря. Хвилі були подібними до гір. Судно почало руйнуватися – розірвалося вітрило, зламалася щогла, хвилі вирвали з рук гребців весла. Довкола була така пітьма, що плавці ледве бачили один одного. Всіх охопив відчай. Найманці стали докоряти монахам. Тільки Єлисей, що мав дивне видіння, всіх заспокоював. Він говорив, що бачить преподобного Зосиму, який допомагає їм; все ж сталося через діяння диявола, що хоче погубити його душу, проте Господь по молитвах Зосими знищить ворога.

Невдовзі буря стихла і море заспокоїлося. Монахи пристали до берега і побачили, що їхній хворий брат скінчався. Вони почали гірко плакати і говорити святому Зосимі, що з надією на його молитви понесли важкий труд, перетерпіли напасть у морі – і все даремно, бо не отримали того, на що надіялися. Незабаром мрець почав рухатися, а потім свідомо заговорив. Тоді Єлисея взяли на подвір’я монастиря, де він сподобився великого Ангельського образу та причастя Пречистих Христових Тайн. Після цього святий прославив Господа, з усіма попрощався і спочив. Останки преподобного поховали за вівтарем Миколаївського храму з південного боку.

Згодом ім’я Єлисея майже забули. Коли ж минуло більше століття з часу смерті преподобного, його гроб чудесно опинився на поверхні землі. Святий став являтися людям та подавати зцілення болящим.

Щоб пересвідчитися в істинності чудес, в 1668 році в Суму прибув стольник царя Олександр Севастянович Хітрово, який звів над гробом святого каплицю. В 1710 році при соловецькому архімандриті Фірсі Холмогорський архієпископ наказав провести ще одну розвідку про святого Єлисея.

З часом могила преподобного опинилася під вівтарем дерев’яного храму. Єлисею звершувалися молебні, а також, коли віруючі хотіли пом’янути з його ім’ям своїх померлих родичів, панахиди. В угодника Божого просили благословіння і молитов перед виходом в море для звіриних промислів.

Добавить комментарий