28 червня Церква відзначає пам’ять святого Дули Страстотерпця

Святий Дула подвизався в одній із кіновій Єгипту. Він мав кротку та смиренну вдачу і разом з тим був великий та славний розумом. Його злословили та гнали, а він молився за своїх кривдників, яких вважав неповинними, бо у всьому винив диявола. В такому терпінні преподобний провів 20 років.

Щоб нарешті озлобити святого, диявол вигадав хитрість, якою збентежив та опечалив всю братію.

Якось один монах украв весь церковний посуд, заховав украдене і замкнувся в своїй келії, нібито з неї нікуди не виходив. Перед початком ранкового Богослужіння паламар, що запалює в храмі світильники, побачив пропажу і доповів про це авві (настоятелю обителі). Потім почалася Утреня, на яку зібралася вся братія. Святий же Дула через хворобу залишився в своїй келії. Після Богослужіння авва повідав монахам про крадіжку, і декотрі з них сказали, що ніхто інший, крім Дули, не міг украсти посуд, бо інакше він би прийшов у храм, як зазвичай, раніше за інших.

За святим у його келію послали декількох монахів. Хоча преподобний був хворим, він стояв на колінах і молився. Тоді монахи схопили його і силоміць потягнули в церкву. Дула ж запитав, для чого його тягнуть, якщо він сам може іти. У відповідь посланці стали докоряти святому та ганьбити його. Він же попросив у них прощення.

Коли преподобний представ перед аввою та собором отців, на нього почали зводити наклепи. Монахи один за одним говорили, що Дула їв потай зелень, крав хліб і роздавав його за межами обителі, таємно пив дороге вино.

Спочатку угодник Божий хотів оправдатися і говорив, що не робив того, в чому його звинувачують. Потім він побачив, що йому не вірять, і лише просив прощення та повторював, що він грішний.

З преподобного зняли чернече вбрання і одягнули його в мирський одяг. Дула заридав і сказав Господу, що заради Його Імені одягнувся в чернечий образ, а тепер через свої гріхи його стягнули з нього.

Святого ув’язнили в темниці і доручили економу. Економ побив Дулу воловими жилами, забив його ноги в колоду та доніс про нього правителю міста. Міський правитель повелів привести преподобного, як злодія. Воїни посадили Дулу на неосідлану тварину, поклали на його шию залізний тягар і повезли з ганьбою.

Правитель став допитувати подвижника, як він звершив крадіжку і де сховав церковний посуд. Дула лише відповідав: «Згрішив, простіть».

За повелінням правителя четверо слуг стали бити страстотерпця воловими жилами. Він же під час катування сказав міському старшині: «Бий мене, бий, і ти зробиш моє вкрадене срібло більш чистим». Правитель відповів святому, що на його тілі та ребрах зробить срібло чистішим за сніг. Тоді під живіт страждальця насипали розжареного вугілля, а рани почали поливати оцтом, змішаним з сіллю.

Терпіння преподобного дивувало присутніх, і вони радили йому зізнатися, де він сховав посуд. Святий відповів, що немає в нього ні срібла, ні посуду, який пропав. Після цього Дулу відвели в темницю.

Наступного ранку за наказом правителя до нього явилися настоятель та усі монахи лаври. Правитель сповістив їм, що піддав їхнього брата тяжким катуванням, і нічого поганого в ньому не знайшов. Монахи ж сказали йому, що, крім крадіжки, Дула звершив багато й іншого зла, і зажадали, щоб він був покараний за законом. Закон же передбачав усічення рук святотатцям.

Після цього Дулу знову привели до правителя, який став вимагати, щоб святий відкрив правду щодо вчиненого злочину. Преподобний сказав, що вважає себе не винним. Не зважаючи на це, його повели на місце страти.

Тим часом монаха, який вкрав церковний посуд, стала викривати совість. Він повідомив авві, що знайшлося вкрадене майно, і попросив переказати правителю міста, щоб не усікали Дулі руки.

Страстотерпця відпустили раніше виконання встановленої кари, і він повернувся в обитель, де усім стала зрозумілою його невинність. Тоді монастирська братія попросила в нього прощення. Святий же сказав сподвижникам, що радіє своєму невинному стражданню, бо знає, які блага приготовані для тих, хто страждає заради Бога, але печалиться за них і молиться, щоб Господь простив їм їхню несправедливість.

Через три дні після цього преподобний Дула скінчався під час молитви, стоячи на колінах. Його тіло приготували до погребіння і принесли до церкви. Авва сповістив про кончину святого настоятелю сусідньої лаври, аби той прийшов з братією на поховання. Монахи ж кіновії, де подвизався угодник Божий, стали тіснитися, щоб підійти до тіла страстотерпця. Авва побачив це і наказав занести тіло спочилого в храм та замкнути двері.

Коли прийшли монахи з сусіднього монастиря, останки преподобного хотіли погребти належним чином. Однак мощей Дули на тому місці, де вони були покладені, не виявилося. Залишилися лише взуття та одяг.

Таке чудо вразило та налякало монахів. Настоятелі ж монастирів сказали, що Дула відійшов від них не тільки душею, але й тілом, будучи перенесений Ангелами в інше місце; вони ж не сподобилися торкатися до його святого тіла. Всі вважали Дулу великим грішником, а він за своє довготерпіння, незлобливість та смирення удостоївся від Господа великої честі і життя на Небесах.

В той час, як настоятелі лавр говорили такі слова, монахи плакали. Тоді ж було встановлено щорічно звершувати пам’ять святого.

Добавить комментарий