Планування народження – нехристиянське мислення

Одна справа — сім’ї нехристиянські, в яких бажання пожити для себе та планувати народження дитини в зручний момент свого життя, — речі, які вже не обговорюються.

Це стало майже нормальним, коли родичі налаштовують: «Куди це ви з дитиною? Навіщо вам це потрібно? Зачекайте, поки закінчите інститут, знайдіть хорошу роботу, у вас і жити нема де».

І ось у християнських сучасних сім’ях, раптом, несподівано, те саме. З одного боку, молоде подружжя освячує свій шлюб Таїнством вінчання, намагається створити сім’ю як малу церкву, а, з іншого боку, встановлення сімейного життя у них зовсім світське, секулярне, відокремлене від церковної свідомості. Замість довіри до Бога – планування сім’ї. Адже в цій ситуації дитина мислиться, як якесь зручне для батьків створіння, яке їм належить. «Коли хочу, тоді й народжу. У зручний для мене час зроблю його зручним для мене».

З цього, мабуть, і починається основа проблематики – що батьки бажають від дітей. І якщо з самого початку в основі подружніх стосунків закладається те, що ми хочемо саме для себе, то першим і головним питанням є: «Мені це потрібно?» або «Мені це поки що не потрібно?»

Це стосується і дитини, яка по суті є створінням Божим і батьківським одночасно, тому що батьки зачинають дитину у співтворчості з Богом. Тому що Батьком дитини завжди буде Бог, а не лише тато з мамою. Бог бере участь у зачатті дитини, у народженні, Він — Батько дитини і за тілом теж. Якщо ми християни і це розуміємо, то зачаття дитини, народження її на землі, народження її безсмертної душі – це творчий акт, синергія Бога та батьків. І коли батьки намагаються виключити Бога в цей момент зі свого життя, вони припускаються того, що можна назвати помилкою, але це більше ніж помилка.

І з цього починається ставлення батьків, якою має бути дитина.

Протоієрей Олексій Умінський

Добавить комментарий