Чому спокуса—це благословення?

– Вся проблема в тому, що ми не живемо в перспективі вічності та єднання з Богом,
тому ми християни такі, що вичитуємо свої правила, але не молимося.
Їмо пісні страви, але не постимось. Ходимо до церкви.
Перераховуємо там на Сповіді гріхи, але ж ми не каємося.
А тому, навіть, приймаючи Причастя, не причащаємося…
Ми стільки всього знаємо з книг, але в нашому серці немає знання Істинного Бога.
Я це говорю з жалем, і про себе також.
Іншим ми здатні щось радити, але коли спокуси стосуються нас, тут ми і зриваємося…
У молитві «Отче наш» ми молимося: «…і не введи нас у спокусу».
Але що говорить нам послання апостола Якова: «З великою радістю приймайте, браття мої, коли впадаєте в різні спокуси» (Як. 1, 2).
Тобто коли ви спокушені, цінуєте цей досвід. Чому?
Та тому що в іншому місці говориться: «Вірний Бог, Який не дозволить вам бути спокушеними понад силу, але під час спокуси дасть і полегшення, так щоб ви могли перенести» (1 Кор. 10, 13).
Христос не залишає нас без допомоги, якщо ми звертаємося до Нього. «Сам спокушений був, може й тим, хто у со спокушеним допомоги» (Євр. 2, 18).
Ось чому спокуса — це благословення.
Господь попускає дияволу спокушати нас, щоб ми осоромили ворога. Пам’ятатимемо про це у важкі для нас хвилини, з надією на Божу допомогу, і допомога завжди прийде.
Все можливо віруючому!

Митрополит Месогейський та Лавреотикійський Миколай

Добавить комментарий