Сімейний хрест бездітності

– Бездітність для християнської сім’ї не означає, що це якесь прокляття, відкинутість чи покарання. Це один із шляхів до спасіння, яким Бог веде конкретну сім’ю.

Доводилося бачити прекрасні подружжя, що так і залишилися бездітними. Вони спасалися тісною сердечною єдністю один із одним, не гризлися і не звинувачували один одного: «Це ти у всьому винен (винна), що ми без дітей», але долали випробування разом. Коли серце наповнене добром, чистотою та любов’ю, то все життя зігрівається, відходять туга, почуття самотності та сиротливості. Тобто справжня сім’я визначається насамперед взаємною любов’ю. Кохання допомагає правильно прийняти послані випробування, а якщо немає кохання, то і народження дітей не допоможе зберегти сім’ю.

Якщо немає кохання, то і народження дітей не допоможе зберегти сім’ю

Деякі знаходять дуже мудре рішення – усиновлюють покинутих діток. Таким чином вони знаходять дітей, а діти знаходять батьків, і в цьому здійснюється дивовижний Промисл Божий, тому що кожен знаходить те, що шукав. Найголовніше – щоб серце не було замкнуте на собі, щоб воно було готове своє кохання вилити на прийняту дитину. Нехай вона народжена не від тебе, але не завжди кровна спорідненість сама по собі робить людей близькими один до одного. Близькість визначається тим, наскільки ти сам готовий вмістити у своє серце ще будь-кого.

Бездітність подається як хрест, який доводиться нести, часом навіть не розуміючи, за що і чому він даний. І не треба намагатися зрозуміти, намагатися пояснити все раціонально. Інакше ми думатимемо, що бездітність дана людині за якісь її гріхи, але мудрість Божого Промислу незбагненна для наших слабких умів. Потрібно просто терпляче нести цей хрест, довіряючи себе та своє життя, своє здоров’я в руки Божі.

Якщо щось можна по-людськи зробити, треба робити: підліковувати тіло, враховувати рекомендації лікарів. Тільк б це не таїло у собі гріха, внутрішнього лукавства, спроб обдурити себе та Бога, коли, наприклад, йдуть на сурогатне материнство або на ЕКЗ, свідомо припускаючи вибіркове ставлення до заготовлених ембріонів та вбивство деяких із них.

Народження дитини – Божий дар. Якщо сім’ї не даються діти, то це особливий привід згадати Того, у Чиїх руках народження та життя, тілесне благополуччя та вічне спасіння душі. Насамперед, варто всім серцем звертатися до Бога. Адже ми всі знаємо, що в багатьох сім’ях, які вважалися бездітними, дитину вимолювали.

Трапляється і так, що людина молиться і випрошує собі дітей, вживає всілякі засоби, щоб будь-що-буде, але народити. Вона отримує те, що просить. Але потім виявляється, що це хрест для неї тяжкий, малопідйомний. Людина нарікає та сумує, а діти страждають. Тобто і в самій молитві варто сказати: «Хай буде воля Твоя».

Все, що нам посилається в житті, має духовне значення. І без життєвих випробувань чи скорбот не обійтися. Тому кожен несе свій хрест – хто хвороби, хто негаразди у сім’ї, хто невдачі на роботі, а хтось –  бездітність. Але завдяки цьому хресту ми і можемо бути з Христом, знайти вічне спасіння.

Свящ. Валерій Духанін

Джерело

Добавить комментарий