Свт. Іоанн Златоуст: Гріх, що немає виправдання

Якщо скажу — ходи до церкви, говориш мені про різні життєві турботи.
Якщо скажу — слухай уважно те, що говорять у храмі, і зрозумій мету Божественних слів, ти посилаєшся на брак освіти.

Якщо скажу — потурбуйся про те, щоб допомогти душі твого брата, відповідаєш: «Він порад моїх не послухає, бо багато ми з ним говорили, а він знехтував моїми словами».
Пусті, звичайно, це відмовки, але принаймні хоч щось ти можеш виставити як виправдання.
Але якщо скажу — перестань гніватися та прости свого брата, яким ти можеш скористатися приводом?
Не можеш вказати ні на неміч тілесну, ні на бідність, ні на відсутність освіти, ні на зайнятість і турботи, ні на щось інше.
Тому цей гріх не прощається більше, ніж будь-який інший! Як ти зможеш підняти руки до Неба? Як повернеш язик для молитов? Як проситимеш про прощення?
Якщо Бог захоче пробачити твої гріхи, то ти сам не дозволиш Йому, не прощаючи гріхів брата свого.
Якщо ти помстишся та відплатиш — чи словами, чи ділами, чи прокльонами, — Бог уже не заступиться за тебе, бо ти сам узяв на себе покарання того, хто образив. І не тільки не вступиться Він, але ще й тебе Він притягне до відповіді, бо ти поставився до Нього з наругою.

Добавить комментарий