Піст і розваги, де міра?

Потрібно пам’ятати просте правило: можна те, що не заважає уважно та щиро молитися.
Піст — час помірності, під обмеження підпадають деякі види їжі, розваги і навіть спілкування.

Як повідомляє Центр інформації УПЦ із посиланням на портал «Православне життя», про це розповів протоієрей Володимир Пучков.

«Але водночас система постових обмежень, так добре відома нам, з’явилася задовго до нас, задовго до телевізора і, найголовніше, задовго до того, як сформувався сучасний ритм життя», — сказав священник.

Він вважає, що абсолютно невірним було б ставитися до посту як до простої системи невзаємопов’язаних обмежень, які практикуються з тієї причини, що цього вимагає Церква. «Вслухаючись у молитвослов’я посту, відкриваєш для себе зовсім іншу картину: піст – явище цільне й всі його складові пов’язані між собою та спрямовані до однієї головної мети – дати людині можливість зупинитися, зазирнути у свою душу, зосередитись на Богові», — додав отець Володимир.

«Завдання, яке ставила перед собою Церква, встановлюючи пости, полягало передусім у тому, щоб вирвати віруючих із суєти, дати можливість хоч на якийсь час пройти по життю у своєму темпі, без необхідності йти в ногу зі світом. Наново побачити себе та свої гріхи, наново у всій гостроті відчути глибину власного відпадіння від Бога та подолати його покаянням. А тому основна мета посту не обмежити людину в чомусь, а дати їй можливість знизити градус метушні, припинити бігти по життю, звільнити від необхідності дивитися вперед і лише вперед», — пояснив священник.

Зокрема він зауважив: «Якщо людина минулого просто метушилася та поспішала, то сучасна людина метушиться біжучи. Людині нашого часу зупинитися значно складніше. Людині потрібен відпочинок. Якщо людина позбавляє себе психологічного розвантаження на час посту, то цілком можливо, що замість покаяння та миру душевного вона отримає нервовий зрив», — вважає ієрей Володимир.

«Якщо людина за роки церковного життя повністю втратила інтерес до телебачення, кіно та не відчуває в них і малої потреби, то її приклад гідний похвали та наслідування. Так само як і сидіння біля телевізора, неробство,  заслуговує на осуд, причому не тільки в піст. Проте для середньостатистичної людини, яка працює, виховує дітей і заклопотана утриманням сім’ї, година-друга, витрачена на якийсь серіал наприкінці дня, навряд чи буде гріхом», — зазначив отець Володимир.

Священник зазначив, що треба пам’ятати просте правило: можна те, що не заважає уважно та щиро молитися. «Як би багато не працювала людина та як би не втомлювався, ніякий відпочинок не повинен завдавати шкоди молитві. Причому це стосується не тільки тих випадків, коли після серіалу залишається лише бажання спати. Сюди можна додати будь-які сюжети, що збуджують емоції та пристрасті, будь-які фільми чи серіали, що здатні засісти в пам’яті настільки міцно, що навіть на молитві думається про них», — наголосив він.

«Отже, якщо ми говоримо, що і в добродіяннях має бути міра, то тим важливіша вона у відпочинку. Власне, почуття міри має підказати, де закінчується безневинний відпочинок та починається гріх. Тільки перш ніж брати в руки пульт від телевізора, слід навчитися чути це почуття. І слухати його, «–  завершив настанови священник.

Джерело

Добавить комментарий